Хантер Томпсон - Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії

«Ну… взагалі-то ні… не в буквальному сенсі напали, офіцере, але замахнулися. Я зупинився по малій нужді і тільки я встиг вийти з машини, як ці огидні маленькі мішки з отрутою оточили мене. Вони крутилися навколо, немов чортенята!» Чи пройде така історія?

Ні. Вони заарештують мене, а потім довго обшукуватимуть машину, а коли врешті-решт закінчать – пекло розверзнеться піді мною. Вони ж ніколи не повірять, що всі ці наркотики потрібні мені для роботи; що я є професійним журналістом, котрий їде до Лас Вегаса висвітлювати Національну Конференцію Окружних Прокурорів присвячену небезпечним наркотичним речовинам.

«Це просто зразки, офіцере. Я вилучив їх у дорожнього працівника Нео-Американської Церкви у Барстоу. Він дивно поводився, тож я відібрав їх у нього.» Чи вони на це купляться?

Ні. Вони зачинять мене у в’язниці й відіб’ють мені нирки кийками, так що я мочитимусь кров’ю ще кілька років.

На щастя ніхто мене не потривожив поки я переглядав свій багаж. Все там було в жахливому безпорядку, перемішане і напіврозбите. Деякі таблетки мескаліну розтовклись на буро-коричневий порошок, але я нарахував ще близько тридцяти п’яти цілих. Мій адвокат зжер усі червоні, але залишилось ще достатньо спідів… взагалі не залишилось трави, сільничка кокаїну була порожня, зате була ще одна марка кислоти, коричневий пакетик опіуму і шість колбочок амілу… Не достатньо для чогось серйозного, але дбайливе дозування мескаліну точно допоможе нам протягти чотири дні Наркоконференції.

На під’їзді до Вегаса я зупинився біля аптеки і придбав дві кварти Золотої текіли, дві квінти Чіваз Рігалю та пінту ефіру. Я ще хотів взяти трохи амілу. Моя грудна жаба почала нагадувати про себе. Але аптекар вирячився на мене своїми істеричними баптистськими очима. Я сказав, що ефір мені потрібен для моїх хворих ніг, але поки я говорив, він уже пробив чек і запакував його. Йому було насрати на ефір.

Мені стало цікаво, що б він сказав, якби я попросив 22-х доларовий Ромілар (Romilar) та цистерну закису азоту. Напевно він продав би все це мені. Чому б ні? Вільне підприємництво…

Давати людям те, чого вони потребують – особливо цьому спітнілому знервованому чуваку, обмотаному касетною плівкою, котрий жахливо кашляє, страждає грудною жабою та цими страшними аневритичними приступами, коли потрапляє на сонце. Цей хлопець був не в дуже доброму стані, офіцере. Як я міг знати, що він піде до своєї машини і відразу ж почне закидатися всіма цими наркотиками?

Дійсно як? На якусь мить я затримався біля стелажа з журналами, потім взяв себе в руки і поспішив надвір до машини. Сама ідея збожеволіти від закису азоту на Наркоконференції видавалася збочено-привабливою. Але не в перший же день, подумав я. Треба зберегти його на потім. Не варто попадатися ще до початку конференції.

Я вкрав «Review-Journal» зі стелажу на парковці, але відразу ж викинув його прочитавши статтю на першій сторінці:

ХІРУРГИ НЕ ВПЕВНЕНІ У ВІДНОВЛЕННІ ОЧЕЙ

БАЛТІМОР (UPI) – Лікарі стверджують, що вони не впевнені в успіху операції по відновленню зору молодого чоловіка, котрий видавив собі очі внаслідок передозування наркотиками у в’язничній камері. Чарльз Іннз мол., 25 років, у четвер ввечері переніс операцію в Мерілендській Центральній Лікарні, але медики стверджують, що пройде кілька тижнів, поки можна буде робити якісь висновки. В офіційній заяві лікарні сказано, що в Іннза не спостерігається реакції зіниць на світло і можливість такої реакції в майбутньому є дуже низькою. Іннза, сина видного Республіканця з Массачусетса, в четвер знайшов у камері наглядач, котрий стверджує, що він видавив собі очні яблука.

Іннза було затримано днем раніше, в середу, коли він ходив голий по сусідству від свого дому. Його оглянули в лікарні й посадили до в’язниці. Поліція та один з друзів Іннза сверджують, що він отримав передозування тваринним транквілізатором.

Поліція повідомила, що наркотик відноситься до розряду так званих РСР, виробництва фармацевтичної компанії «Parke-Davis», котрий не відпускається для людських медичних потреб з 1963 року. Тим не менш, як повідомив представник «Parke-Davis», цей наркотик може бути доступним на чорному ринку.

Представник також повідомив, що ефект від РСР триває не більше 12-14 годин. Проте, його дія в поєднанні з галюциногенами, такими як ЛСД, невідома.

Іннз сказав сусіду минулої суботи, що після першого прийому наркотику його почали турбувати проблеми з очима й він не міг читати.