Герман Мелвіл - Мобі Дік, або Білий кит

Гарпун був кинутий; поранений кит рвонувся вперед, лінь, як вогонь, побіг у жолобі — і зачепився. Ахаб схилився, щоб його вивільнити, і вивільнив; але стрімка петля охопила його за шию і безшумним зашморгом, як душать свою жертву турки в сералі, витягла з вельбота, перш ніж матроси встигли схаменутися. А наступної миті товстий угин на одному кінці ліня випорснув з порожньої бочки, збив з ніг одного з веслярів і, стьобнувши по воді, зник у безодні.

На якусь мить усі заціпеніли; потім озирнулися. «Корабель! Великий Боже, де корабель?» Скоро вони розгледіли в моторошній імлі привид корабля, що зникав, наче фата-моргана; тільки щогли випиналися з води; а на них, прикуті божевіллям, чи вірністю, чи долею, стояли троє чатових — язичники-гарпунери. І в цю мить концентричні кола захопили останній вельбот, і він разом з усією командою, з веслами та руків'ями острог, що плавали поблизу, з усім, що було на ньому живого й неживого, закружляв у вирі, у якому безслідно зник «Пеквод».

Та коли хвилі вже накривали голову індіанця, що стояв на грот-щоглі, яка тепер виступала з води лише на кілька дюймів і спокійно, наче глузуючи, вимахувала над згубними бурунами розмаєним прапором, — у цю мить червоношкіра рука з молотком піднялася в повітря і розмахнулася, ще міцніше прибиваючи прапор до потопаючої стеньги. Яструб, що зловтішно супроводжував останній клотик униз від його одвічної домівки серед зірок, дзьобаючи прапор і заважаючи Тештіго, випадково залопотів крилом між стеньгою і молотком; наче відчувши дрож повітря, дикун в останньому передсмертному зусиллі міцно притис молоток до стеньги; і небесний птах, з архангельським криком витягуючи свій величний дзьоб угору, а тілом ув'язнений у прапорі Ахаба, зник під водою разом із кораблем, що, мов Сатана, не міг піти до пекла, не вкривши своє чоло клаптем живого неба замість шолома.

Птахи, квилячи, закружляли над пащею виру; безшумна біла хвиля вдарила в його круті стіни; потім усе стихло, і великий саван моря розгорнувся довкола, як п'ять тисяч років тому.

ДРАМА ЗАВЕРШИЛАСЯ. Чому ж усе-таки хтось один виступає вперед? Бо цей один лишився жити.

Сталося так, що після зникнення парса я виявився тим, кому доля судила посісти місце загрібного у човні Ахаба; і знов-таки я був тим, хто, в останній день гонитви вилетівши з трьома іншими веслярами з човна, опинився за бортом. І коли я плавав поблизу місця трагедії, мене захопила вже ослаблена хвиля від потопаючого корабля і потягла до виру; та коли я досяг його, на тому місці вже була пінна гладінь. І я закружляв, мов новий Іксіон [366], описуючи кола, що все наближалися до чорної бульбашки в осерді цього колеса. Зрештою я опинився в самому центрі, і тут чорна бульбашка нараз лопнула; натомість із глибини, звільнений поштовхом пружини, зі страшною силою виринув плавучий рятівний буй, зроблений з труни, перевернувся догори дном і поплив до мене. І на цій труні я весь день і всю ніч плавав у відкритому морі, на легких хвилях, що наче хлюпотіли мені відхідну. Акули, не зважаючи на мене, пропливали осторонь — так, наче пащі в них були замкнені на засув; дикі морські яструби ширяли вгорі, ніби вклавши дзьоби в чохли. На другий день я побачив вітрило — все ближче, ближче; і нарешті мене підібрав корабель. То була згорьована «Рахіль», що, шукаючи своїх загублених дітей, знайшла тільки іншого сироту.

Кінець.

Готорн, Натаніель (1804–1864) — американський письменник-романтик, друг Г. Мелвілла.

У нашому перекладі роману — Ахаб (приміт. ред.).

Хеклюїт Річард (1552–1616) — укладач і видавець пригодницьких книжок.

Ероманго — один з Новогебрідських островів.

Цетологія — наука про китів.

Левіафан — біблійне морське чудовисько; з мови ідиш перекладається як «кит».

Гемптон-Корт — музей поблизу Лондона, де знаходився палац англійських королів.

Тюїльрі — резиденція французьких королів у Парижі.

Гавриїл, Михайло, Рафаїл — в християнській міфології три архангели.

Холланд, Філемон — автор перекладів на англійську мову «Моралій» старогрецького письменника і філософа Плутарха (близько 46—126) і «Природної історії в 37 книгах» давньоримського ученого і письменника Плінія Старшого (23–79 н. е.).