Алан Маршалл - Я вмію стрибати через калюжі

Здесь есть возможность читать онлайн «Алан Маршалл - Я вмію стрибати через калюжі» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1979, Издательство: Веселка, Жанр: Классическая проза, Детская проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Я вмію стрибати через калюжі: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Я вмію стрибати через калюжі»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

В автобіографічній повісті відомого австралійського прогресивного письменника Алана Маршалла «Я вмію стрибати через калюжі» перед читачем розкривається картина життя Австралії початку XX століття. Герой повісті Алан — син сміливого об’їждчика диких коней. Змалку він мріє стати таким, як батько; та з ним трапляється нещастя: після тяжкої хвороби ноги перестають служити йому, і дальші роки його дитинства і змужніння присвячені боротьбі з цією перепоною. Мужній, розумний Алан перемагає. Шкільні друзі навіть вважають його щасливчиком, бо йому вдається все, чого б він не захотів. У нього багато друзів, і читач певен, що хлопець з такою сильною волею і впертою вдачею стане справжньою людиною.

Я вмію стрибати через калюжі — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Я вмію стрибати через калюжі», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Час від часу, однак, зграйки хлопчаків, нехтуючи забороною, приходили на озеро і хлюпались у воді коло самого берега, намагаючись навчитися плавати. Якщо при цьому були присутні дорослі, вони не зводили з мене очей і не дозволяли мені наближатися до «ям», як ми називали місця, де дно раптом зникало з-під ніг. Вони на руках переносили мене з берега на мілководдя, бо їм шкода було дивитись, як я переповзаю навколішках каміння й глейкий мул, що відділяв берег від води.

— Ану, давай я тебе перенесу, — казали вони.

Тоді всі, хто був на березі, звертали на мене увагу. Коли ж дорослих не було, хлопці ніби й не помічали, що я повзаю, а не ходжу. Вони хлюпали на мене воду, обляпували мене мулом під час наших боїв або навалювалися на мене й молотили мокрими кулаками.

В таких бійках я був чудовою мішенню, бо не міг ні ухилитися від грудок мулу, ані наздогнати нападника. Звісно, я міг би ухилитися від участі в таких іграх — досить було попросити пощади і визнати себе переможеним. Та якби я бодай один раз таке зробив, хлопці вже б ніколи не поводилися зі мною як з рівним.

Я мав би відтоді задовольнятися роллю спостерігача, хлопці ставилися б до мене так само, як до дівчат.

Ясна річ, я ніколи не обмірковував своєї поведінки заздалегідь і не розумів, що весь час прагну довести, що я такий самий, як усі. Я не міг би пояснити, що змушує мене діяти саме так, а не інакше. Наприклад, коли хтось із хлопців обирав мене своєю мішенню, я повз просто на нього, не звертаючи уваги на грудки мулу, якими він обстрілював мене, і врешті-решт, коли я підповзав зовсім близько і вже ладнався схопити його за ноги, нерви його не витримували, й він кидався навтіки.

Так само діяв я й тоді, коли ми билися кийками. Я стрімголов кидався в напад, ліз 'під удари, бо тільки в такий спосіб міг здобути повагу товаришів.

Хлопці надзвичайно високо цінували вміння плавати; вважалося, що ти опанував це мистецтво, якщо навчився, лежачи на воді долілиць, пересуватися, упираючись руками в дно. Але я хотів навчитися плавати по-справжньому, на глибині, а що діти рідко ходили до озера, то я почав їздити туди сам.

Залишивши коляску нагорі в кущах акацій, я сповзав униз порослими травою терасами, на березі роздягався й плазом діставався через каміння й мул до піщаного дна. Вода там сягала мені до грудей, коли я сидів.

У статті в «Чамс» нічого не говорилося про те, як треба згинати й випростувати руки, щоб вони легко долали опір води. У мене склалося враження, що треба просто рухати руками вгору і униз, не згинаючи їх.

Врешті-решт я навчився триматися на воді, чимдуж ляпаючи по ній руками, але просуватися вперед не міг. Тільки на другий рік, коли інший бродяга в розмові біля наших воріт пояснив мені що й до чого, я опанував правильні рухи.

Після того справа пішла куди краще, й настав день, коли я відчув, що можу плисти, куди забагнеться. Я вирішив перевірити себе над «ямами».

Був теплий літній вечір, і озеро здавалося блакитним, як небо. Я сидів голяка на березі, споглядаючи, як віддалік чорні лебеді гойдаються на хвильках, і сперечався з Іншим Хлопцем, який вимагав, щоб я йшов додому.

— Ти проплив без зупинки ярдів сто з гаком попід берегом, — умовляв він мене. — Жоден хлопець у школі не спромігся б на таке.

Але я не зважав на його вмовляння, доки він не сказав:

— Подивись, як тут пустельно.

Пустельність лякала мене. Ні деревця, ані кущика не росло понад берегами озера. Воно лежало незахищене під небом, і над ним завжди панувала мертва тиша. Лише зрідка лунало ячання лебедя, але то був сумний звук, що тільки посилював почуття пустельності.

Трохи згодом я заповз у воду і гребучи руками але тримаючись прямо так що - фото 10

Трохи згодом я заповз у воду і, гребучи руками, але тримаючись прямо, — так, що ноги торкалися дна, — досяг краю підводної тераси, за яким вода була вже темно-синя й холодна. Там я зупинився, повільно розводячи руками, подивився вниз, у прозору воду, й побачив довгі бліді стеблини водоростей; вони звивалися, мов гадюки, тягнучись догори з крутого підводного урвища.

Я глянув на небо над собою, таке безмежне, таке височенне; я був один-однісінький у цілому світі, між порожнім склепінням неба й підлогою із синьої води, й мені було страшно.

Постоявши трохи, я набрав у груди повітря й відштовхнувся від краю провалля. Холодні щупальці водоростей, сковзнувши по ногах, лишилися позаду, і я опинився над безоднею.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Я вмію стрибати через калюжі»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Я вмію стрибати через калюжі» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Я вмію стрибати через калюжі»

Обсуждение, отзывы о книге «Я вмію стрибати через калюжі» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x