Жан-Поль Сартр - Шляхи свободи. Зрілий вік

Здесь есть возможность читать онлайн «Жан-Поль Сартр - Шляхи свободи. Зрілий вік» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2006, ISBN: 2006, Издательство: Юніверс, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Шляхи свободи. Зрілий вік: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Шляхи свободи. Зрілий вік»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У трилогії «Шляхи свободи» славетного французького письменника, лауреата Нобелівської премії Жана-Поля Сартра розглядається проблема свободи в сучасному суспільстві, яке накладає на індивіда численні обмеження у вигляді моральних соціальних обов’язків. Зберегти свою внутрішню свободу можна лише тоді, коли рішуче відкинути усе, що суперечить глибинним засадничим вимогам твого існування…
«Зрілий вік» — перша частина трилогії «Шляхи свободи» в якій змальовано складний шлях до усвідомлення справжньої сутности свободи.

Шляхи свободи. Зрілий вік — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Шляхи свободи. Зрілий вік», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ну, добре, тоді ви повернетеся.

— Ні.

— В листопаді буде сесія, ваші батьки не можуть…

— Ви їх не знаєте.

— Та певно, що не знаю. Та не може бути, щоб вони знівечили все ваше життя лише задля того, щоб покарати вас за провалений іспит.

— Вони й не подумають мене карати, — сказала Івіш. — Буде ще гірше: вони втратять до мене інтерес, просто викинуть мене з голови. Втім, так мені й треба, — підвищуючи голос, заговорила вона, — я нездатна здобути професію і краще цілісіньке своє життя згаю в Лаоні, аніж знову буду вступати.

— Не кажіть так, Івіш, — стривожено мовив Матьє. — Не падайте духом зарання. Ви ж ненавидите Лаон.

— Авжеж! О, як я його ненавиджу! — процідила крізь зуби Івіш.

Матьє підвівся, щоб іти за чайником і чашками. Раптом кров кинулася йому в обличчя; він обернувся до неї й пробурмотів, дивлячись убік:

— Послухайте, Івіш, завтра ви поїдете, та даю вам слово, що ви повернетеся. До кінця жовтня. До того часу я все владнаю.

— Владнаєте? — втомлено здивувалася Івіш. — Але ж тут нічого не владнаєш: я ж вам сказала, що нездатна оволодіти професією…

Матьє зважився підняти на неї погляд, та певности в нім не було; як знайти слова, котрі її не образили б?

— Не те хотів я сказати… Якби… от якби ви дозволили вам допомогти…

Івіш, здавалося, ще й досі не розуміла; Матьє додав:

— У мене буде трохи грошей.

Івіш аж підстрибнула на дивані.

— А, ви про це! — сказала вона.

І сухо відрізала:

— Це неможливо.

— Та ні ж бо, — гаряче сказав Матьє, — тут немає нічого неможливого. От послухайте: під час вакацій я відкладу трохи грошенят; Одетта з Жаном щороку запрошують мене побути в серпні на їхній віллі в Жуан-ле-Пуен, а я ні разу там ще не був, тож треба буде вволити їхню просьбу. Цього року я поїду туди, це мене розвіє, і я трохи заощаджу. Не відмовляйтеся згарячу, — жваво докинув він, — це буде позичка.

Він затнувся. Івіш згорбилася і вороже дивилася на нього спідлоба.

— Не дивіться на мене так, Івіш!

— Ох, уже хтозна, як я там на вас дивлюся, та знаю, що в мене болить голова, — шорстко відказала Івіш.

Вона опустила очі й додала:

— Спати я повинна вдома.

— Прошу вас, Івіш! Послухайте ж мене: я знайду гроші, ви будете мешкати в Парижі, тільки не кажіть ні, благаю вас, не кажіть ні, не подумавши добре. Позика не повинна вас бентежити: ви повернете її, коли будете заробляти.

Івіш стенула плечима, і Матьє хутко додав:

— Ну, то Борис її поверне.

Івіш не відповіла, вона почала куйовдити свої коси. Злий і нещасний, Матьє стояв перед нею.

— Івіш!

Вона знай мовчала. Йому захотілося взяти її за підборіддя й ривком підняти голову.

— Івіш, ну дайте ж нарешті відповідь! Чому ви не відповідаєте?

Івіш мовчала. Матьє почав ходити туди-сюди; він думав: «Погодиться вона, я не відпущу її, поки вона не погодиться. Я… я даватиму приватні уроки або ж перевірятиму зошити».

— Івіш, — мовив він, — скажіть же нарешті, чому ви не погоджуєтеся.

Івіш можна було укоськати, лише стомивши: треба було закидати її запитаннями, постійно змінюючи тон.

— Чому ви не згодні? — повторив він. — От скажіть, чому?

Нарешті Івіш пробурмотіла, не піднімаючи голови:

— Не хочу я брати у вас гроші.

— Чому це? Ви ж берете гроші у батьків.

— Це інша річ.

— Справді, інша. Ви мені вже сто разів казали, що ненавидите батьків.

— Я не розумію, чому повинна брати у вас гроші.

— А чому ви берете їх у батьків?

— Я не хочу ніякого добродійництва, — сказала Івіш. — Батькові я не повинна бути вдячна.

— Івіш, звідки у вас оця гордовитість? — вигукнув Матьє. — Ви не маєте права нівечити своє життя через самолюбство. Подумайте про те, як житиметься вам у Лаоні. Щодня і щогодини шкодуватимете ви, що не скористалися моєю пропозицією.

Обличчя її перекосилося.

— Облиште мене! — вигукнула вона. — Дайте мені спокій!

І додала глухим хрипким голосом:

— О, що це за мука не бути заможною! В які огидні ситуації потрапляєш!

— Та я вас не розумію, — м'яко сказав Матьє. — Ще минулого місяця ви сказали мені, що гроші — це щось нице, що вони навіть уваги не варті. Ви сказали: мені байдуже, звідки вони, аби лиш вони були в мене.

Івіш стенула плечима. Матьє бачив лише маківку її голови і трохи шиї поміж кучерями і комірцем блузки. Шия була смаглявіша, ніж обличчя.

— Хіба ж ви цього не казали?

— Не хочу я, щоб ви давали мені гроші.

Матьє відчув, як йому урвався терпець.

— А, це, либонь, через те, що я чоловік, — саркастично посміхнувся він.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Шляхи свободи. Зрілий вік»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Шляхи свободи. Зрілий вік» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Шляхи свободи. Зрілий вік»

Обсуждение, отзывы о книге «Шляхи свободи. Зрілий вік» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x