Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

З Гульвісиних друзів Мірандау був єдиний, хто, незважаючи на всі негаразди, не падав духом і не переставав грати.

Одного недільного ранку, коли Мірандау саме бавив двох своїх пташенят, він раптом цілком чітко й виразно почув Гульвісин голос: «Сьогодні ввечері в „Паласі“, став на „17“».

Кращого друга, ніж Гульвіса, Мірандау ніколи не мав, вони були нерозлийвода. Він завжди пам’ятав його і дбав, щоб про Гульвісу не забували й інші. Як було його забути, коли такого друга годі знайти?

Але того дня все було інакше. Заледве він згадав свого доброго приятеля, як йому здалося, ніби він ось тут поруч бавить разом із ним його діточок, насвистуючи соловейком якусь пісеньку.

Мірандау збирався в гості до негритянки Андрези, яка обіцяла почастувати його сарапателем на сніданок. Дорогою до неї, і вже за столом, застеленим білою скатертиною, той голос наполегливо нагадував Мірандау, що саме сьогодні ввечері він мусить поставити на «17», оте щасливе Гульвісине число, з яким, утім, ніколи не фартило Мірандау.

За три роки, що минули після смерті Гульвіси, Мірандау кілька разів ставив свій дріб’язок на «17» і завжди програвав. Але якщо така воля його друга, то він поставить іще раз, адже для Гульвіси він ладен пожертвувати й більшим.

Тільки от халепа, треба ж було йому захотіти цього саме сьогодні, коли в Мірандау і копієчки в кишенях немає, а серед запрошених Андрези — тесля Валдемар, Зука — дрібний службовець, якому завжди затримували зарплату, каменяр та підмайстер Пастинья — лише Робату Фільйо міг позичити кілька мільрейсів. Але Робату тільки й спромігся, що за кухлем пива продекламувати на згадку про Гульвісу оду Годофреду, а грошей у нього, на жаль, не було.

Наївшись від пуза, Мірандау марно блукав містом, надіючись роздобути хоч кілька мільрейсів. От би йому це вдалося, тоді б він ризикнув, хоча його улюбленим числом було «3» або «32». А ставити на «17», на його думку, то було повне марнотратство, все одно, що кидати гроші на вітер. Але він зробить це і зробить так, наче покладе квіти на могилу друга.

Але ж нині неділя, де йому дістати грошей? Усі як не на футболі, то в кіно, вулиці майже порожні. А кілька знайомих, який зустрів, відмовили позичати йому гроші на таку непевну справу.

Коли надії вже не було, Мірандау згадав про свою куму дону Флор. Він іще жодного разу не звертався до неї з проханням позичити грошей на гру, лише кілька разів позичав на лікування дітей і на ремонт даху, коли власник будинку відмовився лагодити його власним коштом, демонструючи таким чином свою дріб’язкову й бездушну натуру:

— Дах тече? На дітей, кажете, крапає? Як на мене, сеу Мірандау, то нехай капає хоч на кого. Нехай навіть усіх заллє й стеля обвалиться, що мені до того? Кажете, що то мій дім? То мушу вас розчарувати: тепер усе винятково на вашій відповідальності, тому подбайте про себе самі, любий друже. Я вже більше шести років і копійки від вас не отримую, уже й забув, якого кольору ті ваші гроші…

А що як він перетнеться з доктором Теодоро? Після весілля куми Мірандау тільки раз відвідав її, не бажаючи докучати своєю присутністю фармацевту, якому, напевно, неприємно було бачити Мірандау, адже він надто нагадував Гульвісу, не ззовні, звісно, — один білявий, інший чорнявий — а з морального, чи як дехто сказав би, з аморального боку.

Але того вечора Мірандау не мав іншого виходу: якщо він не потурбує куму, від гри сьогодні доведеться відмовитися.

— Погляньте лише, хто до нас завітав… — сказала дона Жіза доні Флор, коли вони обидві сиділи на стільцях при дорозі.

«Господи милосердний, невже він і Мірандау показався?» — злякалася дона Флор, помітивши поруч із кумом голісінького Гульвісу (уже без похабної докторової сорочки).

Але Мірандау, на щастя, не бачив Гульвісу. Привітавшись із доною Флор та доною Жізою, він поцікавився, як почувається доктор.

— Чудово, дякую. Він на засіданні Спільноти Фармацевтів…

— А я і гадки не мав, що ти сама вдома… — зауважив Гульвіса, але його почула тільки дона Флор, яка ніяк на це не відреагувала.

Дона Жіза посиділа ще трохи і попрощалася, пояснивши, що їй іще купу домашніх завдань з англійської перевіряти. Мірандау сів на звільнене місце:

— Кумонько, даруйте, що змушений турбувати вас, але тут така справа делікатна, словом, мені зараз дуже потрібні…

— Усі здорові?

Мірандау вже мало був не бовкнув, що в сина піднялася температура, і йому потрібно викликати лікаря й придбати необхідні ліки. Але навіщо марно хвилювати куму, якщо вона і так дасть грошей?