Сэмюэль Беккет - Уот

Уот також узяв і підвівся, чим неабияк розважив добродіїв Ґормана, Нолана, Кокса і Уоллера. Леді Маккан особливої радості не виявила.

Хто ти в біса такий, сказав містер Ґорман, і що тобі, сучому синові, треба?

Уот знайшов свій капелюх і одягнув його.

Містер Ґорман повторив своє запитання.

Уот знайшов свої валізи, спочатку одну, тоді другу, і взяв їх у руки так, щоб не дуже муляли. Коли він рушив до каси, всі розступилися і дали йому вийти.

Хто він такий? сказав Кокс.

І що йому треба? сказав Уоллер.

Відповідайте, сказала леді Маккан.

Уот зупинився перед касою і постукав у віконце.

Піди подивися, що йому треба, сказав містер Ґорман. Коли Уот побачив обличчя по той бік вікна, він сказав: дайте мені, будь ласка, квиток.

Йому потрібен квиток, закричав містер Нолан.

Квиток куди? спитав містер Ґорман.

Куди вам? спитав містер Нолан.

До кінця лінії, сказав Уот.

Він хоче квиток до кінця лінії, закричав містер Нолан.

Він біла людина? сказала леді Маккан.

До якого кінця? сказав містер Ґорман.

До якого? сказав містер Нолан.

Уот не відповів.

До круглого чи до квадратного? сказав містер Нолан. Уот замислився трохи довше. Потім відповів:

До найближчого кінця.

Йому до найближчого кінця, закричав містер Нолан. Навіщо так галасувати? сказав містер Кокс.

Голос у нього низький, але чистий, сказав містер Уоллер. Але що за дивна й незвична вимова? сказала леді Маккан. Пробачте, сказав Уот, я хотів сказати до найдальшого кінця.

То, може, вам проїзний на всі напрямки видати? сказав містер Нолан.

Дай йому один в загальному вагоні до… сказав містер Ґорман, і годі про це.

Один шилінґ три пенси, сказав містер Нолан.

Уот виколупав із яруг та урвищ своєї широкої долоні шилінґ, два шестипенсовики, три трипенсовики і чотири монетки по пенні.

Що то таке? сказав містер Нолан.

Три шилінги і один пенс, сказав Уот.

Один шилінг і три пенси, заревів містер Нолан.

Уот поклав зайві монети до кишені.

Поїзд, вигукнула леді Маккан.

Хутенько мені, сказав містер Кокс, два туди й назад.

Містер Кокс і містер Уоллер завели моду, хоча вони їздили щодня по цій лінії, до міста й назад, квитки на сьогодні купувати кожного ранку. Сьогодні, скажімо, їх брав містер Кокс, за двох, а завтра — містер Уоллер. Чому вони розподіляли обов’язки саме так — невідомо.

За не дуже багато хвилин поїзд, який мав прибути о шостій нуль чотири, з’явився на станції. Ніхто на нього не сів, адже місіс Пін не було. Зате з поїзда передали велосипед для якоїсь міс Уокер.

Містер Кейс, виконавши свої обов’язки, вийшов із будки і приєднався до містера Ґормана і містера Нолана, що стояли біля хвіртки. На ту пору сонце вже високо здійнялось над обрієм і добре його освітило. Містер Ґорман, містер Кейс і містер Нолан повернули свої обличчя назустріч сонцеві, як роблять це на світанку, не криючись, віддано і беззастережно. Дорога о цій порі ще не вийшла з заціпеніння й лежала порожня, оторочена живоплотом, облямована ровом, досипляючи останні свинцеві сни. З однієї із баюр вистромився цапок і потягнув за собою ланцюг із кілком. Посеред дороги цап завагався і звернув убік. У нерухомому повітрі дзенькіт його ланцюга даленів, даленів, доки кілок зник з поля зору за пагорбом і зовсім розтанув. Безмежне море тремтіло так любо і зграйно, що відбирало очі. Листя дрижало або дуже спритно удавало дрижаки, і трави також, обтяжені краплями чи намистинами роси, яка так безтурботно зникала. Довга літня днина розпочалася на диво розкішно. Якщо вона й далі протримається на такому рівні, то варто буде прийти й подивитися на фінальну частину.

Ех, сказав містер Ґорман, що не кажіть, а життя не завжди до нас задом повертається. Він високо підняв руки і випростав їх з переповні палкої побожності. Потім він поклав їх до кишень своїх штанів. Незважаючи ні на що, сказав він.

Видно, Райлі вже очі продер, сказав містер Нолан, мені аж сюди смердить.

А кажуть, Бога немає, сказав містер Кейс.

Усі втрьох зайшлись реготом від такого безглуздя.

Містер Ґорман зиркнув на годинник.

До роботи, сказав він.

Вони розійшлися. Містер Ґорман подався в один бік, містер Кейс — в другий, містер Нолан — у третій.

Але не встигли вони далеко зайти, як містера Кейса огорнув сумнів, він ще трохи пройшов, знов засумнівався, спинився, обернувся і закричав:

А як там наш друг?

Містер Ґорман і містер Нолан зупинилися і розвернулися.

Друг? сказав містер Горман.