Джозеф Киплинг - Кім

— Я не дуже розумію. Не треба, щоб тут чули, що ми говоримо англійською.

— Усе гаразд. Я ж просто бабу, хизуюся перед вами своєю англійською. Усі ми, бабу, говоримо англійською, щоб похизуватися, — сказав Гарі, грайливо змахуючи накидкою. — Як я починав казати, «син талісмана» означає, що ви належите до Сат Бгаї — Семи Братів, а це вже гінді і мантра. Загалом вважається, що ця спільнота вже зникла, але я написав кілька статей, щоб довести, що вона досі існує. Розумієте, все це — мій задум. Ду-ууже хороший. Сат Бгаї мали багато членів, тож можливо, перед тим, як перерізати Вам горло, Вам дадуть якийсь шанс вижити. Це у будь-якому разі корисно. І більше того — ці дурнуваті тубільці — якщо вони не надто збуджені — вони завжди зупиняться подумати, перш ніж убивати людину, яка каже, що належить до якоїсь спе-ецифічної організації. Розумієте? Ви так скажете, коли потрапите у тісне місце, «Я — син талісмана» і ви — можливо — ее… отримаєте другий шанс. Це тільки для виняткових ситуацій і ще для налагодження стосунків із незнайомцями. Ви відчуваєте, про що я? Ду-уж-же добре. А тепер припустімо, що я, або хтось інший із нашого Відділу прийшов до Вас у геть іншому вбранні. Б’юся об заклад, я можу перебратися так, що Ви мене геть не впізнаєте. Колись я Вам покажу. Я прийшов як купець із Ладака… чи як будь-хто… і кажу Вам: «Хочете купити коштовне каміння?» Ви кажете: «Я що, схожий на людину, яка скуповує коштовні камені?». Тоді я відповідаю: «Навіть ду-уже бідний чоловік може купити бірюзу або таркіан».

— Так це ж кічрі — овочева карі, — сказав Кім.

— Так, певно що. Ви кажете: «Покажіть мені таркіан». Тоді я відповідаю: «Його приготувала жінка і, можливо, для Вашої касти це недобре». А Ви тоді відказуєте: «Не існує каст, коли люди йдуть… шукати таркіан». Ви робите маленьку паузу між словами «йдуть… шукати». У цьому весь Ваш секрет. Маленька пауза між словами.

Кім повторив гасло.

— Гаразд. Тоді, якщо є час, я покажу Вам мою бірюзу, так Ви дізнаєтеся, хто я такий, і ми будемо обмінюватися міркуваннями і документами, і тому подібними речами. І так само з будь-ким іншим із нас. Ми часом розмовляємо про бірюзу і про таркіан, але завжди з маленькою паузою між словами. Це ду-уже просто. По-перше, якщо потрапили у тісне місце, скажіть: «Я — син талісмана». Можливо, це допоможе Вам, а може, й ні. Потім, якщо хочете вести офіці-ійно справи з незнайомцем, говоріть, як я вам розповідав, про таркіан. Звісно, зараз Ви не маєте офіці-ійних справ. Ви зараз — ах-ха! — позаштатно на випробуванні. Абсолютно унікальний екземпляр. Якби Ви були арійцем від народження, то Вас би одразу прийняли на роботу, але оці півроку відпустки — для того, щоб Вас розангліканити, розумієте? Лама чекає на Вас, бо я напівофіційно повідомив йому, що Ви успішно склали всі свої іспити і скоро одержите урядове призначення. Ог-го! Ви на грошовому утриманні, розумієте, якщо хтось із синів талісмана попросить Вас про допомогу, пам’ятайте, що краще їх усе-таки підтримати. Тепер я мушу попрощатися, мій дорогий друже, і сподіваюся, що Ви — е-е — успішно зійдете на вершину.

Гарі-бабу ступнув один-два кроки у натовп при вході до Лагорського вокзалу і — зник. Кім зробив глибокий вдих і сам себе привітав з усім. За пазухою непримітної одежини він відчував нікельований дотик револьвера, на шиї мав амулет. Чаша для подаянь, вервиця і ритуальний кинджал (містер Ларган нічого не забув) були під рукою, разом із аптечкою, коробочкою з фарбами, компасом і місячною платнею у вишитому візерунками з голок дикобраза старому обшарпаному капшукові за поясом. Навіть царі не могли бути багатшими за нього. Він купив у індуського рознощика солодощів у чашці з листя і їв їх у щирому захваті, аж доки поліцейський не зігнав його зі сходів.

І тільки тоді його накрило.

— Тепер я один — геть один, — думав він, — сам-самісінький, як ніхто по всій Індії! Якщо я сьогодні загину — то хто принесе звістку, і кому? Якщо я залишуся живий, і Бог милостивий, за мою голову призначать добру ціну, бо я ж син талісмана — я, Кім.