Джозеф Киплинг - Кім

— Ні, ні — закричала вона, — це так не робиться, має бути обряд. Фарбування — то аж кінець. Я дам тобі повний захист у Дорозі.

— Таду [чари], — сказав Кім, підводячись. Йому не подобалися білі сліпі очі. Магбубова рука пригнула його шию до підлоги так, що ніс опинився за дюйм до дощок.

— Лежи тихо. Ніякого лиха тобі не буде, сину мій. Я — твоя жертва!

Кім не міг бачити, що робить жінка, але багато хвилин слухав дзенькіт її прикрас. У темряві спалахнув сірник і хлопчик вловив добре знайоме потріскування і шипіння зерняток ладану. Потім кімната наповнилася димом, важким, ароматним і задушливим. Крізь дедалі сильнішу дрімоту Кім іще чув імена дияволів: Залбазана, сина Ібліса, що живе на базарах і парао, влаштовуючи там наглу розпусту по придорожніх стоянках; Далгана, невидимого мешканця мечетей, який селиться поміж капців вірян і заважає людям під час молитви; Машбута, повелителя брехні та паніки. Ганіфа то шепотіла йому на вухо, то говорила немовби дуже здалеку, торкалася до нього бридкими м’якими пальцями, але Магбубова рука не відпускала його шию доти, аж доки хлопець зітхнув і розслабився до цілковитої втрати притомності.

— Аллах! Як він боровся! Ми б ніколи його не подолали, якби не зілля. Я думаю, це тому, що в нього біла кров, — роздратовано сказав Магбуб. — Продовжуй давут [замовляння]. Дай йому повний захист.

— О, Слухачу! Ти, хто слухає вухами, будь тут. Слухай, о Слухачу! — стогнала Ганіфа і її мертві очі були звернені на захід. Темна кімната наповнилася стогонами і пирханням.

Знадвору на балконі товста постать підвела круглу, мов куля, голову і нервово кахикнула.

— Не переривайте цю черевомовну некромантію, друже мій, — сказав він англійською, — я припускаю, що це вам дуже неприємно, але освічений спостерігач все ж таки не засмутиться.

— …Я складу намову їм на загибель! О Пророк, потерпи невірним. Лиши їх у спокої на часину! — обличчя Ганіфи, звернене на північ, жахливо викривилося і здавалося, немовби голоси відповідають їй зі стелі.

Гарі-бабу повернувся до свого записника, балансуючи на підвіконні, але його руки тремтіли. Ганіфа сиділа, схрестивши ноги, в узголів’ї Кіма і в якомусь наркотичному трансі закликала одного демона за іншим, у старовинному ритуальному порядку, переконуючи їх остерігатися будь-якої дії хлопця.

— Із ним ключі від таємниць! Ніхто не зна’ про них, крім нього самого! Він зна’ і те, що на суші, і те, що на морі! — і знову прорвалися нелюдські шиплячі відповіді.

— Я… я побоююся, чи вона взагалі не шкідлива, ця процедура? — сказав бабу, дивлячись, як тремтять і смикаються м’язи на шиї Ганіфи, поки вона говорила різними голосами. — А… а там не схоже, що вона вбила хлопця? Коли так, то я відмовляюся свідчити на суді… Як звали того останнього з гіпотетичних дияволів, що вона кликала?

— Бабуджі [143] Бабуджі — суфікс «джі» додають на знак пошани — сагибджі, мамаджі тощо. , — сказав Магбуб місцевою мовою. — Я мало йму віри індійським дияволам, але сини Ібліса, будь вони джамалі [доброзичливі] чи джалалі [злі], не люблять кафірів [144] Кафір — араб. немусульманин, іновірець. .

— Думаєте, мені краще піти? — поспитав Гарі-бабу, підводячи голову. — Звісно, вони — нематеріальні феномени. Спенсер вважає…

Криза у Ганіфи завершилася, як зазвичай, у пароксизмі виття і з піною на губах. Вона злягла знесилена і нерухома поруч із Кімом — і божевільні голоси зникли.

— Ва! Справу зроблено. Хай воно буде на користь хлопцеві, а Ганіфа — справжня майстриня давату. Допоможи відтягти її вбік, бабу. Не бійся.

— Як я можу боятися того, що абсолютно не існує? — відказав бабу англійською, щоб себе підбадьорити. Страшенно неприємно боятися чаклунств, які ти презирливо вивчаєш — збирати фольклор для Королівського Товариства зі щирою вірою у сили пітьми.

Магбуб тихо засміявся. Він і раніше зустрічався з Гарі на Дорозі.

— Давай закінчимо фарбувати його, — мовив він. — Хлопець тепер добре захищений, якщо… якщо тільки Повелителі повітря мають вуха і слухають. Я — суфій [вільномислячий], але як ти знаєш вразливі місця у жінки, чи в жеребця, чи у диявола, то навіщо напрошуватися на хвицні? Виведи його на шлях, бабу, і наглянь, щоб той старий червоношапочник не завів його кудись, де ми не знайдемо. Я маю повертатися до своїх коней.

— Гаразд, — мовив Гарі-бабу, — наразі він є цікавим видовищем.

Десь коло третіх півнів Кім прокинувся зі сну, немовби тисячолітнього. Ганіфа тяжко хропіла у своєму кутку, але Магбуб вже пішов.