Джозеф Киплинг - Кім

— Але мені треба в Бенарес — у Бенарес.

— І в Бенарес також. Він перетинає всі потоки на цей бік Гінду [51] «…всі потоки на цей бік Гінду…» — тут — Північна Індія, зокрема місцевість між Бенаресом і р. Сатладж. . Тепер я тобі кажу так, святий чоловіче, відпочивай тут до завтра. Потім рушайте Дорогою (він мав на увазі Великий колісний шлях) і випробовуйте кожен потічок, що його перетинає; бо, як я розумію, чеснота твоєї Річки не залягає у якійсь заплаві чи закруті, а є по всій її довжині. Тоді, якщо буде на те воля твоїх богів, ти вже певно що знайдеш своє звільнення.

— Це добре сказано, — Лама глибоко перейнявся планом. — Ми почнемо завтра, і хай на тебе зійде благословення за те, що ти показав моїм старим ногам таку близьку дорогу.

Насамкінець він промугикав мелодійну китайську приповістку. Це вразило навіть жерця, а староста злякався було злих чарів; але дивлячись на просте, жваве обличчя Лами, ніхто не міг довго тримати сумніву.

— Ти не бачиш мого чели? — спитав Лама, видобуваючи свого висушеного гарбузика з тютюном — він мав відповісти гостинністю на гостинність.

— Я бачу і чую, — староста покосував оком туди, де Кім теревенив із дівчинкою в синьому, яка саме підкладала тріскучі колючки в багаття.

— Він теж шукає своє. Не річку, але Бика. Так, Червоний Бик на зеленому полі колись піднесе його для пошани. Мені здається, він трохи не зовсім від цього світу. Він був посланий мені зненацька для допомоги у моєму пошуку, його звати Друг Усього Світу.

Жрець усміхнувся:

— Агов, Друже Всього Світу, — вигукнув він через завісу їдкого диму, — ти хто?

— Учень цього святого, — відказав Кім.

— Він каже, що ти бут [дух].

— А бути їдять? — підхопив гру Кім. — Бо я голодний.

— Це не жарт! — вигукнув Лама. — Один астролог у тому місті, назву якого я забув…

— У такому собі місті Амбалі, де ми спали минулої ночі, — прошепотів Кім до жерця.

— Ага, то була Амбала? Він розклав гороскоп і заявив, що мій чела має знайти те, що шукає, упродовж двох днів. А що там він говорив про значення зірок, Друже Всього Світу?

Кім відкашлявся і поглянув на сільських сивобородих дідів.

— Моя зірка означає війну, — бундючно відповів він.

Хтось засміявся з маленької обшарпаної постаті, що підпирала цегляний підмурок під головним деревом. Там, де місцеві вже б полягали, біла кров Кіма змушувала його стояти на ногах.

— Ага, війна, — відповів він.

— Оце пророцтво! — прогуркотів низький голос. — Уздовж кордону завжди точиться війна, я знаю…

Це був старий, висохлий чолов’яга, що служив у часи Повстання [52] Йдеться про Індійське народне повстання 1857–1859 років. як місцевий офіцер [53] Місцевий офіцер — звання у Індійській колоніальній армії. Цей чин вищий за уоррент-офіцера і нижчий за субалтерн-офіцера. Включає у себе звання Наіб-Субедара, Субедара та Резальдара. новоствореного кавалерійського полку. Уряд дав йому гарний наділ у селі, і хоча запити його синів, які вже й самі поставали сивобородими офіцерами, відчутно похитнули його статки, він досі вважався впливовою людиною. Англійські чиновники, навіть начальники округів звертали з головної дороги, щоб його відвідати; у таких випадках він одягав стародавню форму і виструнчувався, як шомпол.

— Але це має бути велика війна — війна восьми тисяч.

Голос Кіма пронизливо злітав над зненацька набіглим натовпом, на подив самому мовцеві.

— Червоні мундири [54] Червоні мундири — британські солдати носили червоні куртки. В Індії вони перейшли на хакі у 1897 році. чи наші власні полки? — різко запитав старий, неначе звертався до рівні. Його тон викликав у людей повагу до Кіма.

— Червоні мундири, — поволі відказав Кім. — Червоні мундири й гармати.

— Але, але астролог ні слова не сказав про це, — збуджено белькотів Лама, хапнувши зопалу добрячу понюшку тютюну.

— Але я знаю. Слово прийшло до мене, учня цього святого. Спалахне війна — війна восьми тисяч червоних мундирів. їх приведуть із Пінді й Пешавара. Це точно.

— Хлопчик чув базарні розмови, — сказав жрець.

— Але він завжди був при моєму боці, — сказав Лама. — Як це він знає, а я — ні?

— З нього вийде розумний фіґляр, коли старий помре, — пробурмотів жрець до старости. — Що це за новий трюк?

— Знак. Дай мені знак, — прогримів раптом старий солдат. — Якби мала бути війна, мої сини сказали б мені.

— Коли все буде готово, синам твоїм скажуть, не сумнівайся. Але то довгий шлях: від твоїх синів до людини, в чиїх руках усі ці речі.