Стефан Цвейг - Марія Антуанетта

Що ж сталося? 30 вересня Ебер несподівано отримав листа з Тамплю від дофінового вихователя шевця Симона. Перша частина написана невідомою рукою і цілком пристойним правописом: «Привіт! Друже, приходь якомога швидше, щось тобі розкажу й дуже буду радий тебе бачити; гляди, аби прийшов іще сьогодні, ти побачиш, який я щирий і хоробрий республіканець». Натомість решту листа власноруч дописав Симон, несвітськими помилками виказавши свій освітній рівень як «вихователя». «Je te coitte bien le bon jour moi e mon est pousse Jean Brasse tas cher est pousse et mas petiste bon amis la petist e fils cent ou blier ta cher soeur que jan Brasse. Je tan prie de nés pas manquer a mas demande pout te voir ce las presse pour mois. Simon, ton amis pour la vis» [164] «Я і муї друг жина жичемо тубі шчасця й здорівля. Обі маю твуї любу друг жину і муї доброго друга твуї доничку памнятаю й любу систру. Неза буть прейти, це дужи спішно. Симон, твуї друг до могили» ( франц. ). . Ревний і завзятий Ебер одразу побіг до Симона. І навіть цьому безчельному писаці почуте здалося настільки нелюдським, що сам він не захотів до цього братись, а повідомив Комуну. Ціла комісія на чолі з мером рішуче прямує до Тамплю і складає там протоколи трьох допитів (вони збереглися й донині) — вирішальний обвинувальний матеріал проти королеви.

Тепер ми підходимо до того, в що неможливо повірити, чого душею не збагнути, — до того епізоду в біографії Марії Антуанетти, який лише наполовину можна пояснити нелюдською дратливістю доби й довгорічним і по­слідовним отруєнням громадської думки. Кілька тижнів тому, ще коли за ним доглядала мати, малий дофін, пустотливе й рано дозріле дитя, граючись із палкою, пошкодив собі яєчко, і запрошений хірург наклав пов’язку, немов від гили. Й здавалося, що той випадок, котрий ставсь у Тамплі перед очима Марії Антуанетти, поховали й забули. Та одного разу Симон або ж його дружина відкрили, що рано дозрілий і розбещений хлопець віддається певним нече­стивим дитячим утіхам, звісному «plaisirs solitaires» [165] Солодійству ( франц. ). . Пійманий на гарячому, він уже не міг відбрехатися. Коли Симон випитував, хто навчив його цієї лихої звички, без­щасний хлопець сказав або ж повторив за Симоном, що до цього гріха його привчили мати й тітка. Щиро обурившись таким материнським нечестям, вірячи, що «тигриця» здатна на всякі диявольські вигадки, Симон розпитував дитину далі й далі і врешті довів дитину до того, що вона сказала, ніби в Тамплі обидві жінки часто брали його до себе в постіль і мати чинила з ним кровозмішення.

За нормальних часів розумна людина, почувши з уст дитини, котрій нема ще й дев’яти років, таке страхітливе признання, просто не повірила б їй. Та в добу революції завдяки численним наклепницьким брошурам у кожнім серці настільки глибоко засіло переконання в еротичній невситимості Марії Антуанетти, що ніхто й не сумнівався навіть у звинуваченні Симона й Ебера, ніби мати вдавалася до розпусти зі своїм восьмирічним сином. Навпаки, тим фанатичним і засліпленим санкюлотам справа видалась цілком ясна й логічна. Марія Антуанетта, та вавилонська архіблудниця й безсоромна лесбіянка, звикла у своєму Тріаноні щодня виморювати кількох чоловіків і кількох жінок. Хіба ж не природно, вели вони далі, що така вовчиця, коли її замкнули в Тамплі, де не було кому вдовольняти її пекельний любовний сказ, кинулась на власну безборонну й невинну дитину. Не тямлячись від ненависті, Ебер і його жалюгідне товариство навіть на мить не сумнівались у правдивості брехливих обвинувачень дитини проти власної матері. Тепер, щоб уся Франція дізналася про нелюдську розбещеність цієї мерзенної австрійки, — навіть ґільйотини замало, щоб покарати її кровожерність і розпусту, — їм лише треба чорним по білому записати в протоколи про вчинену королевою ганьбу. Через те й провели три допити — дев’ятирічного хлопця, п’ятнадцятирічної дівчини й принцеси Єлизавети — такі страхітні й безсоромні сцени, що цьому ніколи б не повірили, якби ще й досі в Національному архіві в Парижі не лежали ці геть пожовклі, однак цілком ясні для читання ганебні акти, незграбно підписані рукою неповнолітньої дитини.

На перший допит 6 жовтня з’явилися мер Паш, синдик Шометт, Ебер та інші радники Комуни, на протоколі другого допиту 7 жовтня бачимо й підпис славетного художника, але найбезхребетнішої людини революції Давида. Спершу як головного свідка покликали хлопчика, котрому було вісім з половиною років: спочатку розпитували його про інші події в Тамплі, й балакуче дитя, не розуміючи ваги своїх признань, зрадило таємних помагачів своєї матері, передусім Тулана. Потім дійшли до скандального питання, і протокол сповіщає про це так: «Коли Симон із дружиною часто заставали його в ліжку за цим непристойним заняттям, яке шкодить його здоров’ю, він сказав їм, що до цієї згубної звички його привчили мати й тітка, котрі часто тішилися, як він це робив перед ними. Це було здебільшого тоді, коли вони клали його спати проміж себе. З того, як про це розповідала дитина, нам зрозуміло, що одного разу мати спонукала його до зближення, що й призвело до статевого акту, після чого в нього напухло одне яєчко й він мусив носити бандаж. Мати заборонила йому про це розповідати й відтоді часто виробляла з ним такі речі. Крім того, він ще звинуватив Мішоні й кількох інших урядовців, котрі надто приязно розмовляли з матір’ю».