Чарлз Діккенс - Девід Копперфілд

Я насмілився спитати місіс Мікоубер, як саме це треба зробити.

— За допомогою оголошення в газетах, — відповіла місіс Мікоубер, — в усіх газетах. Здається мені, що містерові Мікоуберу слід заради себе самого, заради його сім'ї і, скажу навіть, заради суспільства, яке поки що недооцінює його, йому слід помістити оголошення в усіх газетах, виразно розповісти про себе, про свої здібності і свою кваліфікацію, і в кінці додати: «Тепер найміть мене на роботу на прибуткових умовах і звертайтеся поштою до В. М., до запитання, кемденська поштова контора».

— Оця ідея місіс Мікоубер, мій любий Копперфілде, — сказав містер Мікоубер, ховаючи підборіддя в комірець і поглядаючи на мене, — і є той стрибок, на який я натякав, коли минулого разу мав приємність бачити вас.

— Оголошення в газетах коштують дуже дорого, — нерішуче зауважив я.

— Безперечно! — підтримала місіс Мікоубер тим самим тоном непохитної логіки. — Цілком слушно, мій любий містере Копперфілд, я вже зробила таке саме зауваження в розмові з містером Мікоубером. І саме через те вважаю, що містерові Мікоуберу слід (як я вже сказала — заради себе самого, заради його сім'ї і заради суспільства) отримати певну суму грошей, під вексель.

Містер Мікоубер, відхилившись на спинку крісла і вп'явшись очима в стелю, бавився своїм моноклем; але мені здалося, що він разом з тим стежить і за Тредльсом, який зосереджено дивився у вогонь каміна.

— Якщо ніхто з членів моєї сім'ї, — сказала місіс Мікоубер, — не має досить природних почуттів, щоб викупити цей вексель, — чи, здається, є кращий діловий вислів для того, що я хотіла сказати?

Містер Мікоубер, не відриваючи погляду від стелі, зазначив:

— Реалізувати.

— Реалізувати цей вексель, — погодилася місіс Мікоубер, — то, на мою думку, містер Мікоубер повинен піти до Сіті, подати цей вексель на біржу і дістати за нього стільки, скільки зможе. Коли біржовики зобов'яжуть містера Мікоубера принести велику жертву, то це справа їхнього сумління. Я це вважаю за капіталовкладення. Я раджу містерові Мікоуберу так само вважати це за капіталовкладення, яке незабаром повернеться, і підготуватися до будь-якої жертви.

Не знаю чому, але я сприймав цю пропозицію як надзвичайну великодушність і самовідданість місіс Мікоубер і спробував висловити свої почуття бурмотінням. Тредльс, звичайно, зробив те саме, вдивляючись у вогонь.

— Не хочу, — сказала місіс Мікоубер, допиваючи пунш і огортаючи шарфом плечі (вона збиралася піти до моєї спальні відпочити), — розтягувати ці міркування про справи містера Мікоубера. Біля вашого каміна, мій любий містере Копперфілд, і в присутності містера Тредльса, хоч він і не такий давній наш друг, але став для нас уже зовсім близькою людиною, я не могла не познайомити вас із тим, який шлях я раджу обрати містерові Мікоуберу. Я відчуваю, що для містера Мікоубера настав час напружити свої сили і, маю додати, перейти в наступ, отже, такі засоби боротьби здаються мені найкращими. Я знаю, що я всього лише жінка, і що міркування чоловіків вважаються здебільшого компетентнішими в дискусіях щодо таких питань; але я мушу не забувати, що, коли я жила вдома з моїми татом і мамою, мій тато любив казати: «Ділом Емма квола, але вона розуміє речі так, як ніхто». Я добре знаю, що тато мій був занадто упередженим, але дочірній обов'язок і розсудливість забороняють мені сумніватися, що він прекрасно розумів людські характери.

Сказавши це і не послухавши наших умовлянь прикрасити своєю присутністю розмову за пуншем, місіс Мікоубер пішла до моєї спальні. Я щиро подумав, що вона шляхетна жінка; мабуть, такими жінками були римські матрони, які йшли на всякі геройські подвиги під час народних заворушень.

Пройнятий цим враженням, я заявив містерові Мікоуберу, що в нього не дружина, а золото. Те саме зробив і Тредльс. Містер Мікоубер потиснув руку кожному з нас, а потім закрив обличчя хустинкою, очевидно забувши, скільки тютюнових плям було на ній. Після цього він знову повернувся до пуншу в надзвичайно веселому настрої.

Красномовність переповнювала його. Він дав нам зрозуміти, що в особі наших дітей ми живемо вдруге, і що під тиском фінансових труднощів всяке збільшення числа дітей треба подвійно вітати. Він сказав, що у місіс Мікоубер нещодавно були певні сумніви щодо цього питання, але він розігнав ці сумніви і переконав її. Щодо її родичів, то вони зовсім не варті її, і почуття їхні абсолютно байдужі, і тому вони можуть (подаю його власний вислів) забиратися під три чорти!