Дені Дідро - Жак фаталіст і його пан

... поведуся з тобою, як лорд Четтем з членами парляменту... – Лорд Четтем – Уільям Пітт Старший (1708-1778), англійський державний діяч за короля Георга III, керівник угрупування «Патріотів» (Вігів) в парламенті, прибічників активної колоніальної політики. Під час Семирічної війни 1756-1763 pp. сприяв захопленню Англією майже всіх колоніальних володінь Франції в Індії та Північній Америці.

... от що значить бути едукованим! – Едукований – вихований; від латин. educatio – виховання.

... і слово futuo не менше відоме, ніж слово хліб... – Futuo – їбати (латин.)

... це Монтень. Lasciva est nobis pagina, vita proba. – Сторінка наша непристойна, життя чисте (латин.) Тобто, від того, що ми написали хтиву сторінку, не стає менш чистим наше життя. Висловлення давньоримського поета Марка Валерія Марціала. Монтень процитував його у своїх «Нарисах», книга II, розділ V.

... він віддає перевагу ворожбитству Бакбука... – Бакбук – пляшка-оракул у епопеї Франсуа Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель».

... пошану до священика з Медону... – За два роки до смерті Франсуа Рабле отримав посаду священика у містечку Медон поблизу Парижа.

Останнього він називав єретиком-енґастримітом... – Енґастриміт – черевомовець.

Рабле, ля Фар, Шапель, Шольє, Ляфонтен, Мольєр, Панар, Ґалле, Ваде. – Французькі поети XVII-XVIII ст., перераховані тут поряд з Рабле, Лафонтеном, Мольєром, були послідовниками епікурейського вчення в його гедоністичному трактуванні (культу чуттєвої насолоди).

... Помм-де-пен, Танпль і Ґінґетту... – відомі корчми. ПомдеПен («Ялинова шишка») – улюблена корчма французького поета Франсуа Війона.

... хтось з нащадків Нодо, президента Бросса, Фрайнсгайма чи отця Бротье колись виповнить її. – Нодо – автор літературної містифікації, начебто знайденого ним у Белграді повного тексту роману Петронія «Сатирикон». Шарль де Бросс (1709-1777) – французький історик, археолог, співробітник «Енциклопедії», автор «Історії VII століття Римської республіки», в якій намагався реконструювати фрагменти «Історії» Саллюстія, що відносяться до подій 78-66 pp. до н. е. Іоганн Фрейнсгеймський (1608-1660) – німецький філософ, філолог, коментатор творів римського історика Квінта Курція. Габріель Бротьє (1723-1789) – коментатор та перекладач Тацита.

... не люблю романів, за винятком хіба-що Річардсонових. – Семюел Річардсон (англ. Samuel Richardson; 1689-1761) – англійський письменник, родоначальник «чутливої» літератури XVIII і початку XIX ст. Популярність йому принесли його три епістолярних романи: «Памела, або нагороджена доброчесність» (1740), «Кларисса, або Історія молодої леді» (1748) й «Історія сера Чарлза Ґрандисона» (1753).

Bravo, bravo, mio саго maestro! – Браво, браво, мій любий пане! (іт.).

Пані Ріккобоні... – Марія Жанна Ріккобоні (1713-1792) – актриса театру «Італійської комедії» в Парижі, поетеса і драматург. Тут міститься натяк на помсту Ріккобоні коханцеві за зраду: вона оприлюднила в романі «Листи міс Фані Бетлер» інтимне листування з коханцемзрадником.

... промовою Тіта Лівія в його «Історії Риму»... – Tim Лівій (59 р. до н. е. – 17 р. н. е.) – римський історик, автор «Римської історії від заснування Міста».

... кардинала Бентівольйо в його «Фляндрських війнах». – Гвідо Бентівольо (1570-1644) – кардинал, автор історичних мемуарів.

Алеж це з «Істина в вині» Колле... – Шарль Колле (1709-1783) – поет, драматург, комедіограф.

... з знаменитою куртизанкою минулого століття. – Нінон де Ланкло (фр. Ninon de Lenclos або Lanclos, справжнє ім'я Анна де л'Анкло – Anne de l'Enclos, 1615/1623-1705) – французька куртизанка, письменниця і господиня літературного салону. Прославилася своєю красою, надзвичайною дотепністю, а також тим, що зберігала свою незвичайну привабливість практично до самої смерті на дев'ятому десятку. Де Ланкло – символ освіченої і незалежної жінки, цариці паризьких салонів, що поєднувала розум і серце, приклад еволюції моралі XVII і XVIII ст.

А ти знаєш байку про Ґаро? – Ґаро – персонаж байки Лафонтена «Жолудь та тиква», втілює незадоволеного критика. Сюжет такий: герой байки, філософ, позаочі називає бога Зевса дурнем за те, що той великий плод гарбуза причепив до маленької стеблини, а маленького жолудя почепив на великому дубі; треба, мовляв, було б зробити навпаки; лягає спати під дубом, і йому на голову падає жолудь; і тоді філософ славить мудрість Зевса, бо ж якщо б, мовляв, на дубі росли гарбузи...

Пан: Один філософ, що має те саме ім'я, що й ти, думає інакше. Жак: Бо кожен має свій погляд, і Жан-Жак не те саме, що Жак. – Мається на увазі філософ ЖанЖак Руссо. У його дидактичному романі «Еміль, або Про виховання» (1761) йдеться, зокрема, про коло читання для юнацтва.