Дені Дідро - Жак фаталіст і його пан

Названі суперечності цікаві самі собою для визначення специфіки філософії й літературної творчости, особливо в такому випадкові, як у Дідро, коли філософ і мистець виступають в одній особі. Але з них ще один цікавий висновок. Оскільки світле й темне, добро і зло органічно людині притаманні і оскільки, далі, добрий чи злий вчинок людини не можна визначити наперед самими її нахилами, а треба зважати й на конкретні обставини, з цього походить толерантність Дідро до людських слабостей, тобто його гуманізм. У кожному конкретному випадкові він попереджає своїх партнерів (Жака, його пана і не в останню чергу читача) не поспішати з схваленням чи осудом якогось вчинку. І послідовно кожного разу він може іронічно зауважити, що добрий вчинок нічого не вартий, коли на нього не треба було жодного зусилля, і охоче заступиться за того, кого Жак, його пан і читач одностайно осудять.

Гуманізм Дідро не декляративний, як той, що в двадцятому столітті пропаґує абстрактну любов до всього людства чи цілих народів, яким треба приносити в жертву людську особистість, і таким чином перетворюється на свою протилежність — деспотизм; його гуманізм конкретний, що виявляється в шануванні прав кожного індивіда, незалежно від його вдачі чи соціяльного становища. Таким чином слуга Жак може стояти вище, ніж його пан (просто таки революційним кроком для літератури того часу треба вважати факт, що Дідро зробив головним персонажем роману слугу Жака, а не його пана, що дало підставу одному авторові півжартома назвати Дідро першим «пролетарським» письменником). Слуга Жак, а не пан, є речником ідей автора і в згоді з ним вимагає пошанування людської гідности, в тому числі й для себе, за тодішніми поняттями, неповноцінної людини: «Якийсь Жак, пане, така сама людина, як і хтось інший... А часом і ліпший від іншого».

На той час ця людяність була справді революційною, але на всі часи вона залишається симпатичною, і в ній невмирущість роману Дідро.

В українському перекладі Дідро вперше появився на початку 1930-их років: «Вибрані твори» в перекладі В. Підмогильного, вступна стаття С. Родзевича. Т. І: «Черниця», «Небіж Рамо»; т. II: «Жак фаталіст і його пан» (Харків, вид. «Радянська література», 1933). Цей переклад був останньою працею В. Підмогильного, бо він невдовзі був заарештований і засланий. Разом з його арештом зникли всі книжки, на яких стояло його прізвище. Так що фактично тодішнє видання до читача не дішло. Десь на початку шістдесятих років у Києві перевидали перший том його («Черниця» і «Небіж Рамо»). Точної дати його виходу я не можу назвати, як так само не маю ніяких відомостей і про «Жака фаталіста». Якщо він там не заплянований до перевидання, тоді цей переклад міг би бути доповненням до тих двох романів, що перевидані в Києві.

Іван Кошелівець

Роман Дені Дідро «Жак фаталіст і його пан» в українському перекладі Леоніда Кошелівця представлено тут за виданням 1970 року (видавництво «Сучасність», Мюнхен, ФРН). Це другий український переклад даного твору. Перший переклад, зроблений Валеріаном Підмогильним, був виданий 1933 року (видавництво «Радянська література», Харків), і відносно недавно перевиданий (Дені Дідро, «Жак-фаталіст», видавництво «Фоліо», Харків, 2008).

Ті викладені нижче коментарі, що позначені написом «Примітка перекладача», – з вищеназваного мюнхенського видання. Решта додані до даної інтеренет-публікації 2017 року. Деякі – зі згаданого щойно харківського видання 2008 року.

... після взяття Берґ-оп-Цому і Пор-Маону... – БергопЦом – нідерландська фортеця, захоплена французькими військами під командуванням Моріса Саксонського у 1747 p., під час війни за «австрійський спадок». ПорМаон – фортеця й місто на острові Мінорка, відбите французькими військами у англійців.

... як святому Рокові з капелюхами. – Мандрівника Святого Роха зображали з трьома капелюхами за спиною.

... між Дюфуаром і Люї. – П'єр Дюфуар (1735-1813) – хірург, автор трактату про вогнестрільні поранення. Люї Антуан (1723-1792) – очолював медичний розділ Енциклопедії.

... я пригадав собі Мольєрового Гарпаґона, коли він сказав про свого сина: «Чого він шукав на цій ґалері?» — Насправді Жеронт у «Витівках Скапена». (Примітка перекладача).

... до Пон-туазу чи до Сен-Жермен, до Нотр-Дам де Льорето чи до Сант-Яґо де Компостелля... – Тобто до французьких міст, де знаходяться католицькі святині.