Эрнст Юнгер - В сталевих грозах

ЛЕЗ ЕПАРЖ 37

ДУШІ Й МОНШІ 48

БУДНІ ПОЗИЦІЙНОЇ ВІЙНИ 64

НАПЕРЕДОДНІ БИТВИ НА СОММІ 80

ҐІЛЬМОН 103

ПІД СЕН-П'ЄР-ВААСТОМ 123

ВІДСТУП НА СОММІ 133

В СЕЛІ ФРЕНУА 143

ПРОТИ ІНДІЙЦІВ 153

ЛЯНҐЕМАРК 168

РЕНЬЄВІЛЬ 191

І ЗНОВУ ФЛАНДРІЯ 203

ПОДВІЙНА БИТВА ПІД КАМБРЕ 215

БІЛЯ СТРУМКА КОЖЕЛЬ 230

ВЕЛИКА БИТВА 235

АНГЛІЙСЬКІ УДАРИ 267

МІЙ ОСТАННІЙ ШТУРМ 284

МИ ПРОБИВАЄМОСЬ 292

ВОЇН, ЕСТЕТ, НІГІЛІСТ. Шлях Ернста Юнґера через XX століття. Петро Рихло 290

ПРИМІТКИ

Літературно-художнє видання

Ернст ЮНҐЕР

В СТАЛЕВИХ ГРОЗАХ

Переклад Юрка Прохаська

за редакцією Петра Рихла

Дизайн Василя Дроняка

Підписано до друку 29.07.2014. Формат 60x84 1/32.

Умов. — друк. арк. 15,07. Обл. — вид. арк. 15,83.

Замовлення № 401

Видавництво «Книги — XXI»

Україна, 58000, м. Чернівці, а/с 418.

Тел./факс: +38(0372)586021, моб. +38(050)9183202

e-mail: booksxxi@gmail.com

www.books-xxi.com.ua

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 1839 від 10.06.2004 р.

Віддруковано з готових діапозитивів в друкарні ТОВ “Друкарня “Рута”

(свід. Серія ДК № 4060 від 29.04.2011 р.)

м. Кам’янець-Подільський, вул. Пархоменка, 1

тел. 0 38 494 22 50, drukruta@ukr.net

Книга Юнґера В сталевих грозах передує ндйзнаменитішому німецькому антивоєнному творові, романові Еріха Марії Ремарка На Західному фронті без змін (1928/29). Для його автора ця книга була взірцем, і в опублікованій 1928 року статті він хвалив її за те, що вона показувала воєнний досвід «без усякого пафосу» і з «належною об'єктивністю»: «точно, серйозно, сильно й з наростаючою напругою, аж поки в ній і справді не знайшло свого вираження суворе обличчя війни, жахіття матеріальної битви й незмірна, всепоглинаюча сила віталізму серця». Сьогодні Ремарк сформулював би це, очевидно, інакше; але те, що він тоді висловив, лишається незмінним і сьогодні: проникливе й нещадне, водночас сповнене страждань і фривольне, так само шокуюче, як і вражаюче зображення війни слід визнати письменницьким досягненням і документацією епохальної диспозиції та досвіду, навіть якщо до війни ставитися з відразою.

Гельмут Кізель

Ернст Юнґер (1895–1998) — видатний німецький письменник, оповідач, публіцист, есеїст. Бойовий офіцер, активний учасник двох світових воєн. Ідеолог «консервативної революції», ентомолог, військовий теоретик. Найсуперечливіша постать німецької літератури 20 ст. з надто мінливими духовними інтенціями, представник т. зв. «магічного реалізму». Ранні твори позначені «героїчним нігілізмом» переживання Першої світової війни. Згодом відходить від національно-революційних ідеалів і з етично-гуманістичних позицій критикує тоталітаризм і насилля, вбачаючи у них загрозу бездуховності.

Видатний стиліст, майстер кристально ясної прози з точністю формулювань і холодним відстороненням від зображуваного, тяжінням до естетизму й маньєризму. У пізній творчості торкається метафізичних проблем, застерігаючи від уярмлення особистості, яке несуть із собою авторитарні й технократичні моделі розвитку людства.

—❖—

Чи знаємо ми його, цього фокусника, який розігрує перед нами варварство як новий світогляд і своєю кривавою романтикою зводить юнаків? Те, що він вміє писати, робить його небезпечним. Одначе дух такого темного палу, як Юнґер, може спричинити зло. Прихована перверзія почуття привела його в той табір, де вперта злостивість і ворожість до людини видають себе за чесноту.

Клаус Манн, «Молодь і пан-Європа» (1930)

—❖—

Ернст Юнґер пише так щільно, без будь-яких зшивок, що ніхто з його читачів не знайде можливості чи заохочення додати ще щось із власного життя. Це тотальне відмежування від усього, притаманне його натурі, так само повторюється і в його стилі.

Фрідріх Зібурґ, «Добра сторона світу» (1955)

—❖—

Люди, які самі не можуть видобути з мови нічого, крім плаского дотепу, намагалися кинути на нього тінь як на творця «аристократичної прози». Але й це він уже пережив: його старі супротивники притихли, загорнувшись у співчуття до самих себе. Натомість для молодих він дедалі чіткіше ставав прототипом прийдешнього мистецтва: той, хто стоїть на перехресті зв'язків, приходить на зміну субверсивно-радикальному, якобінсько-«гельдерлінівському» героєві часу.