Артур Хейли - Готель

Якщо коридорний, прийшовши по валізи, помічає ці залишки, то за кілька хвилин повертається й забирає їх. Якщо ж мешканець, за новочасним звичаєм, сам воліє знести вниз свій багаж, то про пляшки повідомляє коридорного покоївка, а він потім винагороджує її із своїх прибутків.

Пляшки з недопитками потрапляють у закуток підвального складу — приватне володіння Гербі Чендлера, надане йому в довічне користування комірником (якого Гербі, в свою чергу, теж не забуває, допомагаючи, коли треба, винести крадене з готелю).

Приносять пляшки звичайно в мішках з-під білизни — їх коридорні можуть скільки хоч тягати по готелю, не викликаючи підозри. За один-два дні пляшок збирається дуже багато. І кожні два-три дні — а під час з’їздів та конференцій частіше — старший розсильний обертає недопитки на готівку.

Саме для цього Гербі так рано прийшов до готелю й сьогодні. Спочатку він відставив окремо пляшки з джином. Вибравши дві з етикетками найдорожчих сортів, за допомогою маленької старої лійки перелив у них джин усіх інших гатунків. Одна пляшка вийшла повна, у другій було тільки дві третини. Закоркувавши обидві, Гербі відставив другу до наступного разу. Потім зробив те саме з віскі — спочатку пшеничним, потім шотландським і житнім. Кілька мізерних краплин горілки він, хвильку повагавшись, вицідив у джин. Кругом-бігом зібралося сім повних пляшок і декілька неповних.

Тепер лишалося віднести повні пляшки в бар, що міститься за кілька кварталів від «Сейнт-Грегорі». Власникові цього бару до смакових якостей спиртного було байдуже; клієнти пили те, що їм давали, а Гербі одержував за кожну пляшку половину її продажної ціни. Через певні проміжки часу старший розсильний роздавав своїм агентам-постачальникам безсоромно занижені дивіденди.

Останнім часом гендель недопитками процвітав, і сьогоднішній збір порадував би Гербі, якби він не був заклопотаний іншим. Вчора пізно ввечері йому подзвонив Стенлі Діксон. Хлопець виклав йому свою власну версію розмови з Пітером Макдермотом і розповів, що Макдермот призначив йому та його дружкам побачення в своєму кабінеті на завтра — тобто сьогодні, — на четверту годину дня. Діксона цікавило одне: що відомо Макдермотові про позавчорашню катавасію?

Гербі Чендлер нічого певного відповісти не зміг, а тільки попросив Діксона ні в чому не признаватися й тримати язик за зубами. Але після цієї розмови він уже думав тільки про те, що ж могло статися в номері 1126-27, чи знає заступник головного адміністратора про його, Чендлерову причетність до цієї історії.

До четвертої лишалося ще дев’ять годин. Гербі, зітхнувши, подумав, що тягнутимуться вони нестерпно довго.

Кертіс О’Кіф уранці спочатку приймав душ, а потім молився. Цей порядок мав свої практичні переваги: по-перше, він єднався з богом чистий і душею, й тілом, а по-друге, отих двадцяти хвилин, що їх він простоював навколішках у своєму махровому халаті, якраз вистачало на те, щоб зовсім висохнути.

Ясне сонячне проміння освітлювало затишний номер і сповнювало душу готельного короля благодаттю. Це визначило й стиль його довгої молитви: сьогодні вона мала характер задушевної бесіди. Кертіс О’Кіф не забув, однак, нагадати богові про свій земний інтерес до готелю «Сейнт-Грегорі».

Снідати він прийшов у номер Додо, Вона вибрала страви для них обох — спершу, насупивши брови, довго вивчала меню, а потім почала нескінченні переговори зі столом замовлень, під час яких кілька разів міняла геть увесь список. Сьогодні причиною для неї став вибір фруктового соку, і кілька хвилин постіль вона тягла жили з клерка, вирішуючи, який сік кращий — ананасовий, грейпфрутовий чи помаранчевий. Кертіс О’Кіф усміхався в душі, уявляючи собі, як дратує її вередування клерка столу замовлень, для якого важила зараз буквально кожна секунда.

Чекаючи появи офіціанта, він гортав ранкові газети — новоорлеанську «Таймс-Пікаюн» і «Нью-Йорк таймс», доставлену авіапощтою. Місцеві повідомлення, присвячені, головним чином, дорожній трагедії, свідчили про те, що поліція ще не натрапила на слід убивці. На біржовій шпальті «Нью-Йорк таймс» він побачив, що курс акцій О’Кіфової готельної компанії упав на три чверті пункта. Падіння було незначне — в межах звичайних коливань — і воно буде з лишком компенсоване найближчим часом, коли стане відомо, що компанія придбала готель у Новому Орлеані.

Ця думка нагадала О’Кіфові, що йому доведеться пронидіти тут ще аж два дні, чекаючи Трентової згоди. Він пожалкував, що вчора ввечері не. зажадав негайної відповіді. Але відступатися від слова вже не можна — лишається тільки набратись терпіння. Що ж до того, чи погодиться Трент, у нього сумніву не було. Зрештою, той не має іншого виходу.