Артур Хейли - Готель

— Майже, але не всім. Невже всі повинні бути на один копил?

— Повинні, Уоррене, бо — подобається це нам, чи ні — наш бізнес уже не той, що був, коли ми починали. Часи «індивідуального підходу», часи, коли ми зустрічали кожного клієнта, як свого особистого гостя, давно минули. Може, колись люди цінували такі речі. Тепер усе це нікого більше не обходить.

Обидва говорили голосно і напрямки, немов завершення обіду звільнило їх від умовностей дипломатичного етикету. Додо, широко розкривши блакитні дитячі очі, стежила за їхньою розмовою, як за цікавим, але майже незрозумілим театральним дійством. Елоїс Ройс, стоячи спиною до них, порався коло буфета.

— Багато хто назвав би це єрессю, — різко сказав Уоррен Трент.

О’Кіф подивився на яскравий вогник своєї сигари.

— А я запропонував би їм порівняти мої прибутки з балансовими звітами інших компаній. Або, скажімо, вашими. І вам, до речі, теж.

Трент почервонів, міцно стулив губи.

— Мої невдачі — тимчасові. Це випадковий збіг обставин, від якого ніхто з нас не застрахований. Я з гірших ситуацій виплутувався; виплутаюсь і з цієї.

— Ні. Сподіваючись на це, ви тільки затягуєте зашморг на власній шиї. А шкода, Уоррене. Йдеться ж бо про справу всього вашого життя.

Помовчавши, Трент сердито пробурчав:

— Я все своє життя віддав цьому закладові не для того, щоб побачити, як з нього зроблять дешеву нічліжку.

— Якщо ви натякаєте на мої готелі, то до них ця назва не пристане, — і собі розсердився й почервонів О’Кіф. — І вашому, як ви кажете, «закладові» до них далеко.

Крижану мовчанку, що запала після цього, порушила Додо:

— Ви таки поб’єтеся, чи тільки полаєтесь? — запитала вона.

Обидва чоловіки засміялися — Уоррен Трент, щоправда, трохи силувано. Кертіс О’Кіф миролюбно підніс догори руки.

— Вона має рацію, Уоррене. Нащо нам сваритися! Ви йдіть своїм шляхом, я піду своїм, але лишаймося друзями! До того ж, ви неправильно мене зрозуміли: я мав на увазі не вас особисто, а загальні тенденції в нашому бізнесі.

— Ет, хай їм чорт, отим тенденціям! Вам тільки дай волю, то ви з будь-якого готелю душу виб’єте. Вашим закладам бракує тепла, бракує людяності. Вони — не для людей, а для якихось автоматів з перфокартами замість мозку й мастилом замість крові!

О’Кіф знизав плечима.

— А проте саме такі готелі дають дивіденди. Більше того, я досі говорив про сьогоднішню ситуацію в нашому ділі. А можу зазирнути і в завтрашній день — і це не буде фантазія: моя компанія вже розробляє плани на майбутнє. Хочете знати, якими будуть готелі за кілька років — у всякому разі, О’Кіфові готелі? Будь ласка. Перш за все, ми спростимо систему реєстрації та оформлення — ця процедура повинна забирати буквально кілька секунд. Найбільший потік прибуватиме до нас просто з аеропорту вертольотами, тож головним приймальним пунктом буде посадочний майданчик для вертольота на даху готелю. По-друге, ми матимемо долішні приймальні пункти — без нинішніх вестибюлів. Люди просто в’їжджатимуть під будинок на своїх автомобілях чи в автобусах. І внизу, і нагорі новоприбулих негайно реєструватимуть роботи, що діятимуть за принципом сортувальних автоматів. Керуватиме ними електронний мозок, до речі, вже сконструйований.

Людям, що звертатимуться до нас із проханням зарезервувати для них номер, ми надсилатимемо кодовані перфокарти. Прибувши, кожен вставлятиме таку картку у віконце автомата й отримуватиме вказівку — яким ескалатором їхати до свого номера, причому номер цей часто звільнятиметься за кілька секунд до прибуття нового мешканця. На випадок, якщо номер ще не звільнився — а такі речі, природно, траплятимуться, — у нас передбачені невеличкі пересувні проміжні кімнати відпочинку, власне, щось на зразок закритого купе з двома стільцями, умивальником і місцем для багажу — там приїжджий зможе вмитися й трохи перепочити з дороги, причому з самого початку йому буде забезпечена ізольованість від інших. Мої конструктори зараз працюють над тим, щоб надати цим купе справжньої мобільності: ідея полягає з тому, щоб їх можна було приєднувати до приміщення, яке має звільнитися. Тоді, як тільки надійде сигнал від комп’ютера, новоприбулий зможе сам відчинити двері й увійти в свій номер.

Для тих, що приїздять на власних машинах, існуватиме аналогічна система: відповідно до коду на перфокарті світлосигнали скеровуватимуть кожного до його боксу на автостоянці, а звідти ескалатор підвозитиме його безпосередньо до дверей номера. Транспортування багажу буде також спрощено: ми встановимо швидкісні сортувальні автомати й конвеєри, і багаж потраплятиме до номера навіть раніше від його власника.