На мить я затримався перед дверми. Перш ніж подзвонити, дістав з кишені світлину, де були Вуді, Гіллель, Александра і я, в Оук-Парку 1995 року, й поглянув на неї.
Александра натиснула кнопку дзвінка. Відчинила моя матінка. Коли вона побачила мене, її обличчя аж засяяло.
— Ох, Маркі! Я вже думала, коли ж ти приїдеш нарешті!
І затулила рота долонями, наче не вірила, що бачить мене.
— Добридень, пані Ґольдман. Вітаю з Днем подяки! — сказала їй Александра.
— З Днем подяки, дітки! Добре, що ми знову разом.
Матінка обняла нас і пригорнула до себе. Я відчув на собі сльози, що котилися з її очей. Ми зайшли в дім.
Патрик Невіль був уже там. Я з радістю привітався з ним і поклав на стіл у вітальні перев’язаний стос паперу, який приніс із собою.
— Що це? — запитала матінка.
— «Книга Балтиморів».
Через рік після смерті дядечка Сола я таки виконав обіцянку, яку дав йому. Розповів про Балтиморів і в такий спосіб знову зібрав їх докупи.
Навіщо я пишу? Тому що книги потужніші, ніж саме життя. Книги — це найпрекрасніша перемога над ним. Книги — це свідчення незламності нашого духу, непереборної потуги нашої пам’яті. І коли я не пишу, то раз на рік їду до Балтимора, зупиняюся на хвилю в Оук-Парку, потім прямую на цвинтар Форрест-Лейн, щоб знову зустрітися з ними.
Кладу камінчики на їхні могили, щоб і далі будувати пам’ять про них, і знову віднаходжу себе. Знову згадую, хто я, куди прямую й звідки прийшов. Уклякаю на коліна коло них, торкаюся їхніх імен, викарбуваних на камені, й обнімаю їх. Потім заплющую очі й відчуваю, що вони живуть у мені.
Нехай святиться твоя пам’ять, дядечку мій Соле. Все стерлося.
Нехай святиться твоя пам’ять, тітонько моя Аніто. Все забулося.
Нехай святиться твоя пам’ять, брате мій Гіллелю. Все вибачилося.
Нехай святиться твоя пам’ять, брате мій Вуді. Все поправилося.
Вони пішли, та я знаю, що вони тут. Тепер я знаю, що вони завжди житимуть тут, у місцині, що зветься Рай для Праведників чи, може, просто в моїй пам’яті. Неважливо. Я знаю, що вони десь мене чекають.
Ось, любий мій дядечку Соле. Це книга, яку я тобі обіцяв, кладу її перед тобою.
Усе поправилося.
На згадку про Балтиморських Ґольдманів.
СОЛ ҐОЛЬДМАН (1950–2011)
АНІТА ГЕНДРИКС-ҐОЛЬДМАН (1952–2002)
ГІЛЛЕЛЬ ҐОЛЬДМАН (1980–2004)
ВУДРО ҐОЛЬДМАН (1980–2004)
УДК 821.133.1(494)-31
Д45
Joël Dicker. LE LIVRE DES BALTIMORE
© Editions De Fallois — Paris 2015
Жоель Діккер
Д45 Книга Балтиморів [Текст] : роман / Жоель Діккер; переклад з фр. Леоніда Кононовича. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 544 с.
ISBN 978-617-679-644-2
Жоель Діккер © текст, 2015
Леонід Кононович © переклад, 2018
Назар Гайдучик © обкладинка, 2018
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2018
Усі права застережено
ISBN 978-617-679-644-2 (укр.)
ISBN 978-2-87706-947-2 (фр.)
Зміст
ПРОЛОГ • 7
ЧАСТИНА ПЕРША
Книга про втрачену юність (1989–1997) • 9
ЧАСТИНА ДРУГА
Книга про запропаще братерство (1998–2001) • 283
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Книга Ґольдманів (1960–1989) • 353
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
Книга Драми (2002–2004) • 415
ЧАСТИНА П’ЯТА
Книга відновлення (2004–2012) • 493
ЕПІЛОГ • 539
Літературно-художнє видання
Жоель Діккер
Книга Балтиморів
Роман
Переклад з французької Леоніда Кононовича
Обкладинка Назар Гайдучик
Головний редактор Мар'яна Савка
Відповідальний редактор Ольга Горба
Літературний редактор Вікторія Стах
Коректор Святослав Горба
Макетування Альона Олійник
Підписано до друку 16.08.2018. Формат 84x108/32
Гарнітура Minion Pro, Roboto, Bebas Neue. Умовн. друк. арк. 28,46
Наклад 2000 прим. Зам. № 8-08-2205.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців ДК № 4708 від 09.04.2014 р.
Адреса для листування: а/с 879, м. Львів, 79008
Львівський офіс:
вул. Старознесенська, 24–26
Київський офіс:
Метро Контрактова площа
вул. Нижній Вал, 3-7
Книжки «Видавництва Старого Лева» Ви можете замовити на сайті www.starylev.com.ua
• 0(800) 501 508 • spilnota@starlev.com.ua
Партнер видавництва
Віддруковано ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»
вул. Різдвяна, 11, м. Харків, 61052
Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011
www.globus-book.com
Читать дальше