Адальберт Штіфтер - Вітіко

Пішла по міській вулиці, вийшла крізь браму за міські мури й подалася полем у бік замку Шауенберґ. Багато людей стояло вздовж дороги, а ті, хто працював на полях, підходили і розглядали процесію. Сяйливі вершники їхали гарними луками і полями, поміж численних плодових дерев. Доїхавши до місця, де дорога повертала вбік до замку Шауенберґ, усі повернули.

Сторожа на башті подала сигнал ріжком, хтось із почту Вітіко просурмив у відповідь. Коли вершники під’їхали до першого звідного мосту, міст опустили, і всі перебралися на той бік рову. Далі їхали по дорозі між деревами і спорудами. Потім пролунав другий сигнал, просурмили відповідь, і опустили другий звідний міст, вершники переїхали. Пролунав і третій сигнал, зазвучала сурма у відповідь, опустили третій звідний міст, і вершники заїхали на замкове подвір’я. З правого боку стояла дуже висока й міцна чотирикутна башта, що мала велику браму з опускними залізними ґратами. За ґратами видніли сходи. Перед ґратами стояло троє чоловіків у лицарських обладунках. Один з них підійшов до процесії й заговорив:

— Я Лютольт, шляхетний васал і стольник володаря Шауенберґу, чоловік поряд зі мною — Бертольд фон Шталь, шляхетний васал володаря Шауенберґу, і поряд із нами стоїть Гартніт, шляхетний васал володаря Шауенберґу. Ми запитуємо вас, хто ви, щоб ми привітали вас.

Почувши ці слова, Беда виїхав наперед і мовив:

— Я Беда, васал пана Вітіко з дому Вітіко, поряд зі мною — Куто, васал пана Вітіко з дому Вітіко, а оцей чоловік поряд із нами — Петер, васал пана Вітіко з дому Вітіко, і ми кажемо вам: Вітіко з дому Вітіко приїхав для розмови з паном Генріхом фон Шауенберґом про важливі справи.

— Від імені пана Генріха фон Шауенберґа ми вітаємо пана Вітіко з дому Вітіко і просимо вас спішитися, — проказав Лютольт.

Вітіко і його люди спішилися, замкові слуги підійшли й повели коней.

— Ідіть до пана Генріха фон Шауенберґа, — запросив Лютольт.

Опускні ґрати позаду трьох людей Генріха фон Шауенберґа піднялися вгору, чоловіки відступили вбік і показали на сходи як на вхід,

Вітіко з Бенно пішов сходами вгору, Лютольт ішов позаду них як проводир. За ними йшли люди з почту Вітіко, а в кінці — двоє людей Генріха фон Шауенберґа. Лютольт провів Вітіко і його людей до верхнього краю сходів, а там вивів із башти на відкритий хідник із колонами, а по тому хіднику — в куток подвір’я до двох великих дверей із кам’яними стрільчастими арками. Коло правих дверей стояли озброєні люди та воротар. Воротар відчинив стулку дверей, і Вітіко зі своїми людьми зайшли до просторої зали.

У залі на різьбленому стільці сидів Генріх фон Шауенберґ у червоному оксамитовому лицарському вбранні без прикрас. Поряд із ним сиділа його дружина Вюльфгільта фон Дорнберґ у темно-коричневій оксамитовій сукні без прикрас. Сиділи ще інші пани та панії, а по ліву руку стояли під стіною васали та люди з почту Генріха фон Шауенберґа.

— Хто прийшов? — гукнув чоловік у пишних шатах.

— Вітіко з дому Вітіко, — відповів Беда.

— Тож нехай сідає! — крикнув чоловік.

Вітіко і Бенно сіли на стільці, які стояли під стіною по праву руку від Генріха фон Шауенберґа. Люди Вітіко стали вздовж стіни навпроти людей Генріха фон Шауенберґа.

— Що приніс Вітіко з дому Вітіко? — запитав чоловік у пишному вбранні.

— Приніс святу пропозицію, — відповів Беда.

Після цих слів підвівся замковий священик Генріха фон Шауенберґа і запитав:

— Яку святу пропозицію приніс Вітіко з дому Вітіко?

Бенно підвівся й відповів:

— Вітіко з дому Вітіко приніс святу пропозицію шлюбу.

— Він каже про пропозицію шлюбу! — повторив чоловік.

Після цього Вітіко підвівся, ступив крок уперед, став обличчям до Генріха та Вюльфгільти і мовив:

— Високий пане Генріху фон Шауенберґу, висока пані Вюльфгільто фон Дорнберґ, я, Вітіко з дому Вітіко, пан у південній Богемії під владою ясновельможного великого князя Богемії і Моравії Владислава, сватаю з добром та вірністю вашу доньку, чеснотливу панну Берту, щоб вона з власної волі йшла за мною як дружина, і я шануватиму її, кохатиму її і буду вірний їй, поки житиму. Я прошу вас дати відповідь на моє сватання.

Генріх фон Шауенберґ підвівся й відповів:

— Вітіко з дому Вітіко, пане в південній Богемії під владою ясновельможного великого князя Богемії і Моравії Владислава, я, Генріх фон Шауенберґ, із добром та вірністю віддаю тобі мою доньку Берту, щоб вона з власної волі йшла за тобою як дружина і щоб ти шанував її, кохав її і був вірний їй, поки житимеш, і щоб вона шанувала тебе, кохала і була вірна тобі, поки житиме. Тут присутні Вюльфгільта фон Дорнберґ, моя дружина, Верінгарт фон Юґельбах, мій батько, Бенедикта фон Ашах, моя мати, Ґебгарт фон Штауф, мій брат. Вони кажуть, що честь сватання вшановано і Берта належить до твого роду, як належить і до нашого.