Адальберт Штіфтер - Вітіко

— Бог дав мені так багато добра для моєї матері й друзів, — мовив Вітіко, — що я можу закінчити цей день тільки подякою Господу.

— Безперечно, — схвалив Бенно. — На добраніч!

— На добраніч! — відповів Вітіко.

Чоловіки подали один одному руки, і Вітіко з Якобом, що тримав ліхтар, пішов у свою кімнату. Потім Вітіко наказав слугам погасити вогні в замку. Коли вони погасили й доповіли, Вітіко сказав:

— Слуги, Куто та Бедо, оскільки так велить звичай, проведіть мене до моєї спальні. Тільки сьогодні, більше я такого не вимагатиму.

— Ми виконуємо свою службу щоразу, — проказав Беда.

— Як вимагають звичаї, — додав Куто.

Обидва провели Вітіко до його кімнати. Раймунд ніс срібну лампу. Позаду йшло четверо чоловік почту.

У кімнаті проказали побажання на добраніч. Люди пішли, Вітіко і Раймунд лишилися на самоті. Вітіко дозволив Раймундові почасти роздягнути себе, потім послав слугу в його комірчину, що була поряд зі спальнею.

Лишившись сам у кімнаті, Вітіко став навколішки перед образом Спасителя й проказав молитву. Потім роздягнувся остаточно і вперше ліг на ліжко у своєму замку.

Уранці наступного дня Вітіко побачив, що на луці перед замком ночували люди. Дехто розпалив багаття, щоб зігрітися, а дехто, закутавшись в одяг, скористався як постіллю весняним лугом. У багатьох місцях близьких і далеких лісів Вітіко бачив, як здіймається вгору дим багать, розпалених серед ночі. Вітіко наказав Раймундові розбудити Гульдрика, якщо той ще спить, і сказати йому, щоб він подбав і виніс людям перед замком щось їсти та пити.

Раймунд пішов і невдовзі повернувся, сказавши, що Гульдрик уже серед людей і дбає про них.

Коли сонце вже піднялося над лісом, Вітіко пішов у замкову каплицю, туди ж подались і його слуги та люди з почту. Там усі, хто ночував у замку, були присутні на утрені, яку вперше правив Бенно.

Після цього в залі всі разом поснідали.

Потім Вітіко звелів, щоб ті васали та люди з почту, які не належать до замку, а живуть і працюють десь-інде, вісім днів перебували в замку як гості. Далі наказав, щоб до нього прийшли всі, кому він доручав у замку якусь тимчасову службу, пояснив їм обов’язки і сказав, що згодом усе буде належним чином упорядковане.

Перше ніж сонце вище підбилося на небі, прийшли люди і принесли подарунки згідно зі звичаєм, коли хтось справляє входини.

Подарунки мали бути речами, потрібними в домі, або ж прикрашати його, то могли бути знаряддя для всяких потреб: для рибальства, птахоловства, полювання і навіть для війни. Старий Флоріан приніс сільничку, вирізьблену зі шматка білого клену, Венгарт із Фридави приніс два гарні барильця для вина, суддя зі Льготи приніс дерев’яні тарілки, від найменшої до найбільшої, такі, які виготовляють у Лісовому краї, а його дружина принесла набір дерев’яних покришок накривати горщики з молоком та інший посуд. Йоганнес із Митини приніс коновку і шаплик, суддя з Фримбурка приніс молитовний ослінчик, вирізьблений із грубого стовбура ялівцю, а також небесно-блакитний рушник, на якому дівчата з Фримбурка вишили червоні дикі троянди. Лібгарт із Каменного приніс усі різновиди смолистої деревини з різних порід дерева, люди зі Светлика принесли шість мистецьки вирізьблених ясенових списів, Ґреґор із Ратової вирубки приніс чотири рибальські мережі, Томас із Лісової Влтави приніс дванадцять мітел із держаками з дванадцятьох найкращих деревних порід, пучки прутиків були перев’язані блискучими барвистими лозинками, а самі прутики мінилися всіма барвами, що їх можуть мати пагони в лісі; стара Сусанна з Дольні Вітавіце принесла двадцять яєць і сказала, що більше не має.

Ті, хто жив далі, прийшли пізніше.

Під вечір надійшли люди з Горньої Плани і принесли гарну ковану круглу залізну решітку, що мала дно з букового дерева, на неї можна було ставити горщики з квітами. Крім того, привели чотирьох молодих білісіньких молочних корів. Том Йоганнес приніс шість тятив, які він сам скрутив із жильних струн від скрипки, а стельмах Стефан приніс шість луків із червоного тису, коваль Петер Лауренц приніс шість пучків стріл, вістря яких він скував сам. Себастьян приніс оторочки з куниці, хутро куниці та інші хутряні вироби з лісу. Христ Северин приніс сувій гарного полотна.

Люди ходили увесь день і протягом багатьох наступних днів. Вони приносили знову-таки полотно, сукно, хутра, шкіру, харчі й приводили тварин. Вітіко розмовляв з усіма і дякував їм. Вентіла теж розмовляла з людьми, надто з жінками. Слуги Вітіко клопотались розміщенням подарунків, надто живих тварин.