Леся Українка - ОРГІЯ

Антей підходить ближче, але місця йому при столі нема і він лишається стояти перед лежачими гостями.

М е ц е н а т (до гостей)

Се, друзі, найкоштовніша перлина Коринфської затоки.

А н т е й

Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене.

Коринфові ж віддав замало честі.

М е ц е н а т

Чому замало честі?

А н т е й

Бо не можна злічити перлів нашої затоки і зважити, котра з них найдорожча.

П р е ф е к т

Любити рідне місто - се годиться, але ж не треба забувати правди і вдячності. Якщо в Коринфі дійсно є скілька перлів хисту і науки, то се є Меценатова заслуга.

М е ц е н а т

Моя заслуга півняча, мій друже.

П р о к у р а т о р

Як розуміти сеє, Меценате?

М е ц е н а т

Бо я на всяких смітниках громаджу і там вишукую коштовні перли.

П р е ф е к т

Та ти ж їх не ковтаєш так, як півень, але даєш в оправу.

Антей мовчки рушає.

М е ц е н а т

Стій, Антею!

Куди ти йдеш?

А н т е й

Туди, куди належу.

М е ц е н а т

Я бачу, ти образився.

П р о к у р а т о р

Се дивно, які ті греки всі вражливі!

А н т е й

Справді, се дивно, як ми досі не привикли, що переможцям вільно називати країну нашу смітником, а нас, поки ми не в "оправі", просто сміттям.

М е ц е н а т

Моєму слову ти дав колючки, але не я. Уся моя вина, що мій язик був якось послизнувся, але ж його боги слизьким створили.

Винуй Юпітера чи Прометея, - ти краще знаєш, хто з них більше винен.

П р е ф е к т

А я, минаючи усякі вини, вертаю до заслуг, Мій Меценате, сей раз я маю затягти позов супроти тебе.

М е ц е н а т

Як?

П р е ф е к т

Бо сю перлину не ти, а я відкрив уперше.

М е ц е н а т

Справді?

П р е ф е к т

І в тім моя заслуга є ще більша, що перли я не проковтнув, знайшовши, хоч, власне, я повинен був ковтнути.

М е ц е н а т

Я хтів би сеє краще зрозуміти.

П р е ф е к т

О, се не таїна! Колись я тута відкрив, чи, краще мовити, закрив гетерію співецьку потаємну.

Товаришем у ній був наймолодшим осей співець. Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні,

і він один лишився з товариства, бо, знаю добре, більше в цілім краї гетерій не було, нема й не буде.

А н т е й

Ти помиляєшся, ще є одна.

П р е ф е к т

Де?

А н т е й

На Парнасі. Дев'ять і оди там сходяться на оргії таємні і закриваються від ока влади густими хмарами.

М е ц е н а т

Ха-ха! Се влучно!

П р е ф е к т (змінивши свій одноманітно-недбалий тон на гризький)

Не так-то вже і влучно, Меценате,

Ті "дев'ять і один" - Феб і Камени - зовсім то не гетерія таємна, а хор панегіристів. Їм же треба амброзію та нектар заробити то й мусять панегірики співати.

А н т е й

Кому?

П р е ф е к т

Звичайно, генієві Риму.

Парнас, Олімп і всі святії гори тепер в його імперію дістались,

і тільки тим богам живеться добре, що мають гідність римських громадян або принаймні ласку Мецената всесвітнього, а той є геній Риму.

Котрі ж боги йому не покорились, ті вигнані були або й розп'яті.

А н т е й

І що ж? Вони від того повмирали?

М е ц е н а т (нишком, нахилившись до префекта)

Мій друже, вибачай, але юрбі сі жарти можуть видатись блюзнірством.

П р е ф е к т (знов здержано)

Нехай боги простять, не міг римлянин остатнє слово полишить за греком.

М е ц е н а т (голосно до Антея)

Людською мовою ми наситились.

Час обізватись мовою богів тобі, Антею.

А н т е й

Вибачай, преславний, мені не хоче муза помагати, либонь, вона сьогодні не голодна, а я без неї - мов безструнна ліра.

М е ц е н а т

Невже се друг мій відібрав їй настрій?

П р е ф е к т

За правду перепрошувать не буду, а музі, що сьогодні не голодна, слід пам'ятать, що й у богів є завтра лише тоді, коли його заслужать.

А н т е й

Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

В атріумі чутно гомін.

М е ц е н а т

Що се там за гомін?

А т р і є н з і й (з порога)

Преславний пане, там якась грекиня прийшла й дозволу просить уступити, щоб тут постояти коло порогу, поки співець Антей співати буде.

М е ц е н а т

Та хто ж вона? Якого стану?

А т р і є н з і й

Каже, що єсть вона Антеєва жона.

М е ц е н а т

Що ж, хай увійде.

А т р і є н з і й виходить. На порозі з'являється Н е р і с а і вклоняється мовчки.

А н т е й

Нащо се, Нерісо?

Неріса мовчить і соромливо закривається покривалом.

Вернись додому!

М е ц е н а т

Вибачай, Антею!

Тут я господар і не дозволяю своїх гостей нікому проганяти.

Ти вільний зоставатися чи ні.

Але й твоя жона так само вільна, поки вона в гостині в Мецената.