Iван Нечуй-Левицький - На кожум

Є в ф р о с и н а (тихо). Оце менi трохи подобається. (Голосно.)

Може… не знаю. (Кокетливо.)

З дверей знов виглядають голови Сидора Свиридовича й Євдокiї Корнiївни.

Вони обоє сваряться одне на другого й кивають головами.

Г о с т р о х в о с т и й. (падає навколiшки перед Євфросиною).

Євфросино Сидоровно! Без вас менi не жити на свiтi! Якби я так часто ходив до Братського монастиря, як часто ходжу попiд вашими вiкнами, я б давно уже присвятився. Вiрте менi, що говорю правду!

Є в ф р о с и н а. Якби пак можна було заглянути в вашу душу та подивитись в ваше серце!

Г о с т р о х в о с т и й. То там ви побачили б, що золотими слов'янськими буквами написано: Євфросина Сидоровна Рябкова. Ой, якби золотий ключ од вашого серця та лежав в моєї душi в кишенi, який би я був щасливий! А! Я б щогодини одмикав би ваше серце та все дивився на його! Я б не їв, я б не пив, я б не курив три днi, тиждень, та все заглядав би в ваше серце. Євфросино Сидоровно! Що ж ви скажете? (Бере її за руку.)

З-за дверей Рябко i його жiнка радiсно кивають одно другому.

Є в ф р о с и н а. Я… я… дайте менi трохи подумати! (Затуляє очi й лоб долонею.) Я так стривожена, так стривожена; так якось все сталось несподiвано, негада-но! Я… Я даю вам свою руку (подає руку), але треба попереду спитати батька-матерi! Вибачайте менi, що я вас на часочок покину. (Виходить у кiмнату. Мати йде з пекарнi слiдком за нею в кiмнату.)

Г о с т р о х в о с т и й сам.

Г о с т р о х в о с т и й. Ну, випав деньок менi сьогоднi! Якби два такi деньки, то хоч i на Щекавику. Так Євфросина моя! Яку ж жiнку матиму тепер! Ффф! Висока, та широка, та на головi пiвпуда кiс! Кругом панi! А шлейф! А розуму, а розуму! От тепер, Свириде Йвано-вичу, гуляй на всi застави! Грошi є, лавка є, ще й до того жiнка панi! А Оленка… Та що менi Оленка? Знайдемо десять таких Оленок, аби тiльки охота. Не перший i не останнiй Свирид Йванович дурить жiнок та дiвчат.

Г о с т р о х в о с т и й, Є в ф р о с и н а,

Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч.

Є в ф р о с и н а, Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч виходять.

С и д i р С в и р и д о в и ч все нюхає табаку й прикашлює.

Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, Євдокiє Корнiївно! Я переговорив з вашою розумною дочкою Євфросиною Сидоровною про одну дуже важну рiч, про котру ви вже, певно, знаєте. Я хочу женитись з Євфросиною Сидоровною, i вона вже дала менi своє слово, а тепер прошу й вас, як батька й матiр, чи згодитесь ви на те?

С и д i р С в и р и д о в и ч. Як моя дочка Євфросина Сидоровна так хотять, то нам, старим, нiчого перечити.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Еге… нiчого перечити. Я ж кажу, нiчого перечити.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Тiльки, тiльки… менi казала звiсна на ввесь Печерська брехуха Меропiя i цiлосвiтня брехуха башмачниця i пiдбрехачка бублейниця… нiби ви посватали Оленку: так нам якось нiяково одбивати жениха од Оленки.

Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, Євдокiє Корнiївно! Ви самi сказали, що то за люди Меропiя, башмачниця й бублейниця. Може, я вам не до вподоби, а ви тiльки Оленкою хочете мене одiпхнути?

С и д i р С в и р и д о в и ч i Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Борони боже! Чи то можна? Чи то можна? Ми кращого жениха не хочемо для Євфросини, як ви, Свириде Йвановичу.

Г о с т р о х в о с т и й. Коли так, то кланяюсь вам низенько i дякую вам за ваше слово. (Цiлується тричi з Сидором Свиридовичем i Євдокiєю Корнiївною.) Об iнших рiчах я пришлю сватiв поговорити хоч би й завтра.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Хоч i сьогодня! Я не ворог своїй дочцi. Що в мене в скринi, то все Євфросинине.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Все Євфросинине: аж чотири шовковi сукнi, та ще й дорогi: по три карбованцi за аршин сама платила; п'ять пар черевикiв на таких високих закаблучках…

Є в ф р о с и н а. Годi вам, мамо!

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що правда, то не грiх.

Г о с т р о х в о с т и й. (тихо). Одначе з тих закаблукiв та черевикiв мало користi! (г о л о сно,) Придбали ви своїй дочцi, мабуть, дещо й лучче од черевикiв.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Чого в моєї Євфросини тiльки нема! Одного золота накупили…

Є в ф р о с и н а. Годi-бо, мамо! Є ж охота розказувати!

С и д i р С в и р и д о в и ч. Про мене, хоч i до зару- чин. За мною дiло не стало. Тiльки, мабуть, у нашої Євфросини й золотого персня нема. Вона така молоденька! Об тiм ще й не думала й не гадала.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Де там нема! Ще позаторiк купила.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли є перснi, то й помiняйтесь, дiти, нехай ми, старi, на старостi лiт натiшимось вами.