Iван Нечуй-Левицький - На кожум

Г о с т р о х в о с т и й. От i не обсохло. зовсiм вже обсохло!

Г о р п и н а (соваючи кулак пiд самий нiс Оленцi). Постривай же ти, погана дiвчино! Я тобi дома обiрву отi патли на головi! Бери вiдра! Йди додому та зараз лягай спати. Щоб i твого духу тут нiколи не було! Щоб твоя нога тут не була! (Пхає Оленку; О л е н к а одходить з вiдрами й плаче.)

Г о р п и н а й Г о с т р о х в о с т и й.

Г о с т р о х в о с т и й. Менi здається, що пхати й бити дочку свою вам зовсiм не приходиться…

Г о р п и н а. Цить, бо я тобi очi видеру! (Показує нiгтi.) Нащо ви зводите мою дитину з пуття? Га? Вiн думає, як убрався у рукавички та в шляпу, то вже має право знущатись над нами, бiдними! То це тi великорозумнi, що говорять по-писаному? Ти думаєш, що я така дурна, як Рябко, як Є в ф р о с и н а! Я за свою дочку готова очi видерти, готова тут галасу наробити на всю улицю!

Г о с т р о х в о с т и й. Горпино Корнiївно! Бога ради, не кричiть та послухайте, що я маю казати. (Тихо.) Оця горлата баба наробить такого крику, що й Є в ф р о с и н а почує. (г о л о сно.) Горпино Корнiївно! Се! Се!.. От послухайте мене! (Хоче ут екти.)

Г о р п и н а (доганяє, хапає його руками i кричить). Не пущу! Не втечеш! У мене одна дитина, як одно сонце на небi! Не пущу! Дай менi одвiт, нащо ти зводиш з розуму мою Оленку, коли сватаєш Євфросину? Нащо вам здалася моя О л е н к а? (Г о с т р о х в о с т и й. пручається. Г о р п и н а кричить.) Не пручайтесь, не пущу! Гвалт! Гвалт! Полiцiя! Полiцiя! Квартальний!

Г о с т р о х в о с т и й. Ой, пропав я! Їй-богу, репетує бiсова баба так, що розбудить всю улицю. (г о л о с- но.) Горпино Корнiївно! Бога ради, не кричiть! Я чесний чоловiк! Я зроблю все, що ви скажете!

Г о р п и н а (кричить ще дужче). Полiцiя! В полiцiю його! Я знаю вас, паничикiв! Знаю, як ви обдурюєте та з ума зводите бiдних дiвчат. Ой боже! Певно, вже моя О л е н к а не вперве вибiгла до сього проклятого брехуна, що вмiє тiльки по-письменному брехати. Ой, згубив же вiн мою єдину дитину! (Плаче.)

Г о с т р о х в о с т и й. Їй же богу, вперве! Клянусь вам, божусь вам i присягаюсь, Горпино Корнiївно, що вперве! Ви думаєте, що i в мене таки душi немає, що в мене бога нема? Нехай мене покарають В с i. печорськi святi, нехай мене покриє лаврський великий дзвiн, коли я брешу!

Г о р п и н а. Докажи! Докажи! Бо я не вiрю твоєму одному слову. В твоїх словах нема правди. Твої слова - гнилi яблука! Божися! Присягайся! Iди до церкви, присягни перед богом!

Г о с т р о х в о с т и й. Я ще ж таки, борони боже, не вбив чоловiка, щоб йти серед ночi до церкви присягати.

Г о р п и н а. Божися, присягайся, бо ти згубив мою дитину, їж святу землю, то я повiрю. На, їж! (Бере жменю землi.)

Г о с т р о х в о с т и й. (смiється). Хiба я вовк, щоб їв землю.

Г о р п и н а. Їж! На, їж, то повiрю.

Г о с т р о х в о с т и й. (регочеться). Чи ви, Горпино Корнiївно, при своєму умi! Батьковi своєму понесiть, нехай покуштує, яка земля на смак.

Г о р п и н а. То вiн ще глузує над нами, бiдними сиротами! Зводить з ума мою Оленку, ще й знущається над нами! Полiцiя! Полiцiя! В полiцiю його, сибiрного! В тюрму! В Сибiр його! Там йому мiсце!

Г о с т р о х в о с т и й. (тихо). От здурiла баба зоВ с i.м. Наробить менi шкандалу на В с i. Кожум'яки, не можна буде завтра й очей людям показати. (г о л о сно.) Не кричiть, бо…

Г о р п и н а. Що бо? Га? Що то за бо?… Кричу, бо маю право! Полiцiя! Квартальний! Десяцький! Сюди! В'яжiть його, берiть його!

ВИХIД 6 Г о р п и н а, Г о с т р о х в о с т и й. й О л е н к а.

О л е н к а вертається, ставить вiдра, прожогом вибiгає на сцену, ридає i кидається до матерi.

О л е н к а. Мамо! Не зачiпайте, бо я люблю його! Свирид Йванович любить мене. Мамо! Прошу вас, благаю, не зачiпайте!

Г о р п и н а. Щоб я його так пустила, пiймавши на гарячому мiсцi? Нiзащо в свiтi! Нiзащо! Не була б я Г о р п и н а Скавичиха, щоб я таки не постановила на своєму. Коли зачiпаєш, то зачiпай чесно, не безчесть мене й моєї дочки, бо ми тобi не iграшка.

Г о с т р о х в о с т й й. Ви на мене, Горпино Корнiївно, i се й те, i сяк i так, i сякий i такий, а ви не знаєте, що я хочу сватати Оленку.

Г о р п и н а. Дурiть уже дурного Рябка та великорозумну мою небогу Євфросину, а нас, убогих, не пiддурите.

Г о с т р о х в о с т и й. Їй-богу, правду говорю вам… Ви менi не вiрите? Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вiрте менi, я чоловiк чесний. I божусь, i присягаюсь, що не пiддурюю. Бодай я завтрiшнього дня не дiждав, бодай я завтра повiсився на своїх ремiнних пасах, в своїй хатi, коли ви менi не вiрите. Щоб я вас пiддурював? Я ходжу до Рябка так, як ходять знакомi до знакомих, а женитись не женюсь. Горпино Корнiївно! Чи можна ж рiвняти Оленку до Євфросини? Подумайте ви.