Джеймс Джойс - Улісc

Блискоокий, з рудоволосою прорістю черепа під зеленим абажуром настільної лампи споглядав бородате обличчя, яке ховалося у ще глибшій зеленкуватій тіні, обличчя оллава, святоокого {365} 365 (175) Блискоокий… святоокий — описані відповідно Еглінтон та А. Е.; оллав — мудрець і бард у дохристиянській Ірландії. . І стиха він засміявся: сміхом казенного стипендіата Триніті-коледжу: безвідмовним.

Мої дурощі він утримує як заручників супроти мене.

Кренлі потребує одинадцятьох щирих ірландських хлопців із Віклоу {366} 366 (175) Одинадцять щирих ірландських хлопців із Віклоу… дванадцятеро з Тайнагелі — Дж. Берн, прототип Кренлі, заявляв, що тузінь сміливців зумів би визволити Ірландію, і знайти можна таких у графстві Віклоу; Тайнагелі — містечко у Віклоу. , щоб звільнити вітчизну. Щербату Катлін {367} 367 (175) Щербата Катлін — вона ж «убога бабуся», символ Ірландії у п’єсі Єйтса «Катлін-ні-Гуліен»; « в її домі чужинець » — ірл. прізвисько англійців. з її чотирма ясно-зеленими ланами, а в її домі чужинець. І якби ще одного, що привітав би його словами: аве равві. Дванадцятеро з Тайнагелі. Він кличе їх, чекаючи в затінку гірської долини {368} 368 (175) В затінку гірської долини — назва п’єси ірл. драматурга Дж. М. Сінга (1871—1909). . Юність моєї душі я дарував йому щоночі. Боже поможи йому. Хай йому щастить.

Моя телеграма вже в Муллігана.

Дурощі. Плекатиму їх і далі.

— Нашим молодим ірландським бардам, — продовжував повчати Джон Еглінтон, — ще доведеться створити такий літературний образ, який світ поставив би поряд із Гамлетом англосакса Шекспіра, хоч я, як і колись старий Бен {369} 369 (175) Старий Бен — Бен Джонсон (1572—1637), англ. поет і драматург, друг Шекспіра. , захоплююся ним, однак не впадаючи в ідолопоклонство.

— Усі ці питання, вони є, власне, академічні, — оголосив із свого темного закутка Рассел. — Хто такий Гамлет, чи він є сам Шекспір, чи Яків Перший, чи Ессекс {370} 370 (175) Яків Перший, чи Есекс — версії прототипів Гамлета. Есекс — Роберт Девре, другий граф Есекс (1566—1601). . Суперечки церковників про те, чи можна вважати Ісуса історичною особою. Мистецтво має на меті відкривати нам ідеї, духовні цінності, позбавлені форми. Наріжне питання щодо мистецького твору — чи досить глибокі джерела, які його живлять. Живопис Ґюстава Моро {371} 371 (175) Гюстав Моро (1826—1898) — франц. художник. це живопис ідей. Найнатхненніші вірші Шеллі, орації Гамлета дають змогу нашому розуму причаститися до джерел вічної мудрости, до Платонового світу ідей. А все інше — це домисли школяриків для школяриків.

А. Е. розповідав про інтерв’ю що дав журналістові-янкі. Понаписували бозна що бісові діти.

— Кожен професор спочатку був школяриком, — дуже чемно зауважив Стівен. — Арістотель був колись учнем Платона.

— Можемо сподіватися, що він ним і залишився, — озвався спроквола Еглінтон. — Мені він уявляється відмінником з похвальною грамотою під пахвою.

Він знову засміявся, звертаючись до усміхненого бородатого обличчя.

Духовність позбавлена форми. Отець, Слово і Святий Подих. Всеотець, небесна людина, Ієсос Крістос, чудотворець краси, Логос, який страждає у нас в душі щомиті. Воістину ось так воно і є. Я є вогонь на олтарі. Я є жертовний тук {372} 372 (176) Стівен подумки іронізує над теософами. .

Данлоп, Джадж, що найшляхетніший він був з усіх римлян, А. Е., Арвал, це невимовне ймення у вишніх небесах, К. Г., навчитель їхній, чия особа для вірних всіх не є незнана. А братове великої білої ложі пильнують безупинно чи часом хто не потребує їхньої помічної руки. Христос із сестрою-невістою своєю, волога світла, народжена від діви з богоданою душею, Софія розкаяна, вона перейшла на площину будд. Езотеричне життя не призначене для звичайної людини. З. Л. повинна спочатку позбутися своєї недоброї карми. Одного разу місіс Купер Оуклі сподобилася на мить побачити елементарну сутність нашої славетної сестри О. П. Б.

Ой як негарно! Pfuiteufel [114] Тьху, чорт! (нім.). ! Та як вам, пані, не соромно підглядати, коли у дами зі споду визирає елементарна сутність.

Зайшов містер Кращ, високий, молодий, лагідний, приязний. Рука його елеґантно тримала записник — новенький, великий, чистий, лискучий.

— Ось цей зразковий учень, — сказав Стівен, — напевно дійде висновку, що роздуми Гамлета про майбутнє душі його високости, цей неприродний, нісенітний, недоладний монолог, такі ж банальні, як і в Платона.