Джеймс Джойс - Улісc

МАДЖІННІ: Les tiroirs! Chaîne de dames! La corbeille! Dos à dos [381] !

Вони сплітаються арабесково-стомлено, тчуть і розпускають візерунок, кланяються присідаючи, вигинаються і просто крутяться.

ЗОЯ: Голова паморочиться.

Вивільняється з його рук, падає на стілець. Стівен підхоплює Флорі й кружляє з нею.

МАДЖІННІ: Boulangère! Les ronds! Lesponts! Chevaux de bois! Escargots [382] !

To переплітаючись, то відступаючи, то міняючи руки, нічні години утворюють рухливу мозаїку, змикаючись кожна з кожною вигнутими дугою руками. Флорі незугарно крутиться зі Стівеном.

МАДЖІННІ: Dancez avec vos dames! Changez des dames! Donnez le petit bouquet à votre dame! Remerciez [383] !

ПІАНОЛА:

КІТТІ (підскочивши) : Ой, точно це грали на каруселі на Майраському ринку!

Мчить до Стівена. Той підхоплює її, безцеремонно кинувши Флорі. Лунає хрипкий деркий зойк деркача. Вискобуркорипуча Тофтова неоковирна карусель звільна обкручує кімнату довкола кімнати.

ПІАНОЛА:

ЗОЯ:

Ану всі, всі в танець!

Хапає Флорі й вимучує з нею вальс.

СТІВЕН: Чоловіче соло!

Підштовхнувши Кітті в обійми Лінча, хапає ясенового ціпка зі стола й пускається в танок. Усі крутяться вертяться кружляють вальсують. Блумбелла Кіттілінч Флорізоя зачаровані жінки. Посередині Стівен зі своїм капелюхоціпком то жабою розплатується, то зціпивши зуби й охопивши рукою стегно, дивовижно підкидає ноги під самісінькі небеса. Із брязканням дзвяканням бумканням тюканням жовтими зеленими блакитними спалахами каруселиться топчеться тофтиться Тофтова озія з кониками підвішеними на золотих зміях розтрушуючи вершникам фанданго кишки скік-скок поштовх ногою від землі і знову впасти.

ПІАНОЛА:

Однезаоднепохапавшись хутчій мерщій крутиться рій з тріскотомвискотомблискотом в малукупуневелику бубух!

ТУТТІ: Анкор! Біс! Браво! Анкор!

САЙМОН: Згадай материну рідню!

СТІВЕН: Танець смерти {820} .

Дзень і знову дзень-дзелень дзеленчить дзвоник служки, кінь, шкапа, віл, поросята, Конмі на Христослі, із костуром та дерев’янкою матрос у човні то руки схрестивши то вибираючи канат викостурює джиґи матроські до шмиги моряк. Бумбумшурумбурум! На шкапах кнурах конях з дзвіночками гадаренській свині Корні в труні сталева акула однорукий Нельсон на камінь колонний навершен дві пройди фрауенціммер сливами вимащені вилітають дитячо з коляски з ляском. Свят клей! Переміг галалей. Гнотеблакитний пер з барила {821} превелебна вечерня Любов дурила у напрокатній бричці О'Кріп осліп утрипогибелі велосипедисти Діллі зі сніжкою босою ніжкою. І на останнім диханні відьмацькім злечу зарахвацько і гуп додолу старі ночви мов віцекороль з королевою тяга до знадоби в кадубі плюхширу троянди. Бумбубуух!

Пари розпадаються. Стівен запаморочено кружляє, а кімната крутиться довкола нього. Заплющившись, захитався. Вогняні рейки линуть у простір. Сонця, зірки обертаються довкруж. Яскраві комашки танцюють по стіні. Він зупиняється мов укопаний.

СТІВЕН: Стій!

Стівенова мати, худюща, кощава, підводиться просто крізь підлогу кімнати в сірому одінні прокажених, у зів'ялому вінку з флердоранжу й подертому велюрі, її безносе виснажене обличчя позеленила могильна цвіль. Зрідка стирчать прямі волосини. Вона спрямовує на Стівена порожні очниці в синіх колах, відкриває беззубий рот, нечутно щось вимовляючи. Хор дів і сповідників безгучно співає.

ХОР:

Красень Мулліган, стоячи на даху башти в пістрявому вбранні блазня, жовтому з червоним, у блазенському ковпаку з дзвіночком, витріщається на неї, тримаючи в руці гарячу булочку з маслом.

КРАСЕНЬ МУЛЛІГАН: Здохла мов скотина. Як жаль! Мулліган зустрічає доведену до розпачу матір. (Закочує очі до неба.) Мінливий Малахій!

МАТИ (з тонкою усмішкою божевілля смерти) : Колись я була красуня Мей Гулдинг. Тепер я мертва.

СТІВЕН (охоплений жахом) : Лемуре {822} , ти хто? Що за пекельні штуки?

КРАСЕНЬ МУЛЛІГАН (трусячи своїм дзвіночком) : Сміх та й годі! Кінчик, пся крев, угробив її собаче тіло. Врізала дуба. (Сльози розталого масла скрапують йому з очей на булочку.) Наша велика ласкава мати. Епі ойнопа понтон .