Джеймс Джойс - Улісc

— Так само, як ми, чи то як матір Дана, день за днем тчемо або розпускаємо тканину наших тілес, — почав Стівен, — а їхні молекули постійно снують туди-сюди, подібним чином і художник тче й розпускає тканину свого ж таки образу. І так само, як моя родимка на грудях лишається з правого боку, там-таки, де була, коли я народився, хоча все моє тіло безліч разів уже ткалося і переткалося новим тканням, так і в привиді невпокоєного батька проглядає образ покійного сина. У хвилину найвищого напруження уяви, коли, як каже Шеллі, душа горить, мов червона вуглина {414} 414 (185) Душа горить, мов червона вуглина — з есею Шеллі «Захист поезії» (1821). , тоді поєднуються докупи той, який я був, і той, який я є, і той, яким, можливо, я стану. Отож у майбутньому, яке є сестрою минулого, я, може, побачу, як я сиджу оце тут зараз, але побачу поглядом того, ким я буду тоді.

Стиль цього дискурсу маємо завдячувати Драммондові з Готордена {415} 415 (185) Вільям Драммонд із Готорндена (1285—1644) — шотл. поет. .

— Авжеж, — озвався юний голос містера Краща. — Гамлет мені здається юнаком. Його гіркота, мені видається, походить від батька, а от коли він спілкуєтся з Офелією, то це вже безперечно від сина.

Сон рябої кобили. Він захований у моєму батьку. А я захований у його сині.

— Ця родимка зникне останньою, — засміявся Стівен.

Джон Еглінтон скривився, як середа на п’ятницю.

— Якби це було ознакою геніальности, то геніям була б гріш ціна в базарний день, — запевнив він. — Ті п’єси, які Шекспір створив у останні свої роки і якими так захоплювався Ренан {416} 416 (185) Ернест Ренан (1823—1892) — фр. історик і письменник, захоплювався пізніми драмами Шекспіра. , дихають іншим духом.

— Духом примирення, — прошепотів бібліотекар-квакер.

— Не може бути примирення, — заперечив Стівен, — якщо до того не було розладу.

Сказав уже.

— Якщо вам охота довідатися, які саме події кинули свою тінь на страшні часи « Короля Ліра », « Отелло », « Троїла і Крессіди », придивіться-но, коли і чому ця тінь щезає. Що пом’якшує серце людини, Яка гине в бурхливому морі і долає хвилі недолі, Витривала, мов той Одісей, мов Перікл, що був володарем Тира?

Голова, а на ній червона, яйцеподібна шапка, і з очей сльози.

— Дитинка, дівчинка, у нього на руках, Марина.

— Схильність софістів до кружних стежок апокрифів — величина постійна, — повідомив Джон Еглінтон. — Простувати битими шляхами буває нудно, проте саме вони ведуть до міста.

Поважний філософ Бекон — геть уже вкрився цвіллю. Шекспір це гріхи молодости Бекона. Штукарі шифрами {417} 417 (186) Штукарі шифрами — автори, що намагалися знайти в текстах Бекона й Шекспіра шифр, що довів би Беконове авторство. чимчикують по битих шляхах. Поставили собі велику мету. До якого міста, шановні? Прибрали собі ймення: А. Е. — еон; Мегі — Джон Еглінтон. На схід від сонця, на захід від місяця {418} 418 (186) На схід від сонця, на захід від місяця — назва збірки норвезьких казок, яка вийшла в анг. перекладі 1859 р. : Tir na n-og [122] Країна юности (ірл.). . Двійко в чоботях і з патерицями в руках.

— Містер Брандес вважає, — сказав Стівен, — що це перша п’єса його останнього періоду.

— Справді? А що каже з цього приводу містер Сідней Лі, тобто містер Саймон Лазар, як дехто вважає?

— Марина, — провадив Стівен, — дитина шторму. Міранда — диво. Пердіта — загублена {420} 420 (186) Міранда — героїня «Бурі», Пердіта — «Зимової казки». . Що загубилося, воно до нього вертається: його дочки дитина. Перікл каже: Дівчинка геть схожа на мою покійну кохану дружину . То чи може чоловік полюбити свою дочку, якщо він не любив її матері?

— Мистецтво бути дідом {421} 421 (186) Мистецтво бути дідусем — назва збірки віршів для дітей В. Гюго. , — промимрив містер Кращ. — L’art d’être grand…

— Чоловік, що володіє такою рідкісною штукою, як геніальність, весь свій досвід, матеріальний і моральний, міряє одною великою мірою у відповідності до свого образу. Таке судження його зворушить. А от порівнянням з образами інших його родаків чоловічої стати він, певно, знехтує. У них він побачить тільки недолугі намагання природи випередити його чи повторити.

Добромисне чоло бібліотекаря-квакера зарожевіло надією.