Джеймс Джойс - Улісc

А моя черга? Коли?

Прийди!

— У житá {403} 403 (181) В жита … — «Як вам це сподобається», V, 3. , — підправив його весело й радісно містер Кращ, піднімаючи свій новенький записник радісно й весело.

І з кучерявим задоволенням він стиха процитував для загального відома такі рядки:

Парис: усім догодив, і йому догодили.

Висока постать у домотканому одязі підвелася в затінку і витягла свій кооперативний годинник.

— На жаль, мене чекають у « Гомстеді ».

Куди ж це він? Орати ниву.

— То ви йдете? — запитали жваві брови Джона Еглінтона. — А як увечері? Чи ми зустрінемося у Мура? Там буде Пайпер {404} 404 (182) Вільям Дж. Пайпер (1868—1941) — ірл. літератор і мандрівник. .

— Пайпер? — перепитав містер Кращ. — То Пайпер що, повернувся?

Пітер Пайпер пік, пік і напік пічкурів півтори пательні на пробу.

— Я не певен, чи зможу. Четвер. У нас збори {405} 405 (182) Четвер. У нас збори — Четвергові зібрання Герметичного товариства відбувалися у мебльованих кімнатах Доусона. « Ізида без покрову » (1876) — один із чільних творів О. П. Блаватської. Ацтецький логос — у «Розповитій Ісиді» стверджується, що ацтецький міф істотно ідентичний єгипетському й вавилонському. У клітці плоті замкнена душа … — з вірша «Мімікрія, що коливає душу» Луїса Г. Вікторі. . Хіба якщо вчасно звільнюся.

Йогібогі гурт у нумерах Доусона. « Ізида без покрову ». Їхню священну книгу на мові палі ми якось пробували заставити. Сидить він, підібгавши ноги, під парасолею, цей ацтецький логос, що функціонує на багатьох астральних рівнях, їхня супер-душа, магамагатма. Віряни-герметисти, що мають отримати посвяту в ранг його учнів, оточили його тісним кільцем, чекаючи, доки їх осяє промінь священного світла. Луїс Г. Вікторі. Т. Колфілд Ірвін. Наяди Лотоса захоплено ловлять кожний їхній погляд, їхні шишкоподібні залози аж світяться, мов розпечені. Він же сидить на троні, тішачись своєю богоданою владою, Будда під широколистим бананом. Домівка усіх душ, їхній притулок. Душі чоловічі, душі жіночі, еони душ. Жалібно репетуючи, вони крутяться, кружляють, нуртують у вічній круговерті й нарікають на свою лиху долю.

— Подейкують, що нас чекає літературний сюрприз, — повідомив бібліотекар-квакер дружнім запопадливим тоном. — По місту пішла чутка, буцімто містер Рассел зібрав докупи цілу в’язку віршів {406} 406 (182) Рассел зібрав докупи цілу в ’язку віршів — збірка «Нові пісні» вийшла у квітні 1904 р. наших молодих поетів. Усі ми чекаємо з чималим інтересом.

З чималим інтересом він подивився туди, де у висвітленому лампою конусі сяяли три обличчя.

Дивись-но. І запам’ятай.

Стівен позирнув униз на безголовий широкополий бриль, почеплений на його ясеновий ціпок, що притулений до коліна. Мій шолом і меч. Ледь торкнутися вказівними пальцями. Дослід Арістотеля. Один чи два. Принцип необхідности полягає в тому, що якась річ може бути тільки така, а не інакша. Відповідно, один бриль це тільки один бриль.

Слухай-но.

Юний Колам і Старкі {407} 407 (183) Падрайк Колам (1881—1972), Джеймс Старкі (1879—1958) — ірл. поети. . Джордж Робертс відає комерційною частиною справи. Лонгворт пречудово розхвалить видання в « Експресі ». А чи зуміє? Мені сподобався « Погонич » Колама. Атож, я вважаю, у нього є та вийняткова штука — геніальність. То ви гадаєте, у нього справді є вияви геніальности? Єйтс захоплювався його рядками: … як грецька ваза, що з глибин віків явила нам свою окрасу . Невже? Сподіваюся, ви зможете прийти увечері. Малакай Мулліган буде теж. Мур просив його привести Гейнса. Ви чули дотеп міс Мітчел щодо Мура і Мартіна? Що Мур це — Мартінові гріхи молодости? З біса дотепно, хіба ні? Ці двоє нагадують Дона Кіхота і Санчо Пансу. Доктор Сігерсон твердить, що нашого національного епосу ще не створено. Мур — саме той чоловік, який здатен його створити. Лицар сумного образу в нашому Дубліні. У шафрановому кільті? О’Нілл Расселл? Авжеж, він повинен розмовляти великою стародавньою мовою. А його Дульцинея? Джеймс Стівенс пише дуже симпатичні нариси. Здається, ми набуваємо певної ваги.

Cordelia. Cordoglio [119] Скорбота (іт.). . Найсамотніша з дочок Ліра {408} 408 (183) Найсамотніша з дочок Ліра — у «Пісні Фіаннули» йдеться про дочку бога Мананаана МакЛіра, а не про доньку короля Ліра. .