Артур Дойль - Пістрява стрічка

- Я цілком покладаюся на вас.

- По-перше, ми обидва - мій друг і я - повинні провести ніч у вашій кімнаті.

Міс Стоунер і я здивовано подивились на нього.

- Це необхідно. Я вам усе поясню. Що це там, з того боку? Мабуть, сільський готель?

- Так, там «Корона».

- Дуже добре. Звідти видно ваші вікна?

- Звичайно.

- Коли ваш вітчим повернеться, скажіть, що у вас болить голова, підіть у свою кімнату і замкніться на ключ. Коли почуєте, що він пішов спати, знімете засув, відкриєте віконниці вашого вікна і поставите на підвіконня лампу; ця лампа буде для нас сигналом. Тоді, взявши із собою все, що вам треба, перейдете до кімнати, яку займали раніше. Я переконаний, що, незважаючи на ремонт, ви можете один раз переночувати в ній.

- Безумовно.

- В усьому іншому покладіться на нас.

- Але що ж ви збираєтеся зробити?

- Ми проведемо ніч у вашій кімнаті і з'ясуємо причину шуму, що налякав вас.

- Мені здається, містере Холмсе, що ви вже дійшли якогось висновку, - сказала міс Стоунер, доторкнувшись до рукава мого друга.

- Можливо, й так.

- Тоді, заради всього святого, скажіть хоча б, чому померла моя сестра?

- Перш ніж відповісти, я хотів би зібрати більш точні докази.

- Тоді скажіть принаймні, чи вірне моє припущення, що вона померла від раптового переляку?

- Ні, невірне: я думаю, що причина її смерті була більш матеріальна… А тепер, міс Стоунер, ми змушені вас покинути, бо якщо містер Ройлотт повернеться і застане нас, уся поїздка виявиться зовсім даремною. До побачення! Будьте мужні, зробіть усе, що я сказав, і не сумнівайтеся, що ми швидко відвернемо небезпеку, яка загрожує вам.

Ми із Шерлоком Холмсом без найменших труднощів найняли номер у готелі «Kopонa». Він виявився на верхньому поверсі, і з вікна добре було видно ворота парку і населене крило сток-моронівського будинку. В сутінках ми бачили, як мимо проїхав лікар Грімебі Ройлотт; його важке тіло здіймалося горою поруч з худою фігурою хлопця, який правив екіпажем. Хлопцеві не вдалося відразу відчинити важкі залізні ворота, і ми чули, як гримав на нього лікар, і бачили, з якою люттю він розмахує кулаками. Екіпаж заїхав у ворота, і за кілька хвилин крізь дерева мигнуло світло лампи, запаленої в одній із віталень.

Ми сиділи в сутінках, не запалюючи вогню.

- Їй-богу, не знаю, - мовив Холмс, - чи брати вас сьогодні вночі із собою! Там дуже небезпечно.

- А я можу бути корисний вам?

- Ваша допомога може виявитися неоціненою.

- Тоді я обов'язково піду.

- Спасибі.

- Ви кажете про небезпеку. Очевидно, ви бачили в цих кімнатах щось таке, чого не бачив я.

- Ні, я бачив те саме, що й ви, але зробив інші висновки.

- Я не помітив у кімнаті нічого вартого уваги, крім шнурка від дзвінка, але, зізнаюся, не можу втямити, якій меті він може служити.

- А на вентилятор ви звернули увагу?

- Так, але мені здається, що в цьому маленькому отворі між двома кімнатами немає нічого незвичайного. Він такий малий, що навіть миша навряд чи зможе пролізти крізь нього.

- Я знав про цей вентилятор ще до того, як ми приїхали в Сток-Морон.

- Дорогий мій Холмс!

- Так, знав. Пам'ятаєте, міс Стоунер сказала, що її сестра чула запах сигар, які курить лікар Ройлотт? А це вказує на те, що між двома кімнатами є отвір, і, звичайно ж, дуже малий, інакше його помітив би слідчий під час огляду кімнати. Я вирішив, що тут має бути вентилятор.

- Але яку небезпеку може таїти в собі вентилятор?

- А подивіться, який дивний збіг: над ліжком влаштовують вентилятор, вішають шнур, і леді, яка спить у ліжку, помирає. Хіба це не вражає вас?

- Я й досі не можу зв'язати ці обставини.

- А в ліжку ви не помітили нічого особливого?

- Ні.

- Воно пригвинчене до підлоги. Ви коли-небудь бачили, щоб ліжка пригвинчували до підлоги?

- Таки не бачив.

- Леді не могла пересунути своє ліжко, її ліжко завжди залишалося. в одному й тому ж положенні щодо вентилятора і шнура. Цей дзвінок доводиться називати просто шнуром, бо він не дзвонить.

- Холмсе! - вигукнув я. - Здається, я починаю розуміти, на що ви натякаєте. Отже, ми з'явилися саме вчасно, щоб відвернути жахливий і майстерний злочин.

- Так, майстерний і жахливий. Коли лікар коїть злочин, він найнебезпечніший злочинець. У нього міцні нерви і великі знання. Палмер72 і Прічард73 були кращими фахівцями у своїй галузі. Цей чоловік дуже хитрий, але я сподіваюся, Вотсоне, що нам удасться перехитрити його. Сьогодні вночі нам доведеться пережити чимало страшного, і тому, прошу вас, давайте поки що спокійно закуримо люльки і проведемо ці кілька годин, розмовляючи про щось веселіше.