Генрик Сенкевич - Хрестоносці

Толіма казав мені, що ти мав їхати до мене та затримався через хворобу Ягенки Зихівни. Чув, ніби старий Мацько привіз її сюди і що вона була в Спихові. І страшенно здивувався! Але розкажи, навіщо дядько Мацько взяв її сюди із Згожелиць?

Багато було причин. Рицар Мацько боявся залишати її без ніякого захисту, щоб рицарі Вільк і Чтан не наскочили, бува, в Згожелиці та не скривдили й менших дітей. А без неї там безпечніше, бо ви ж знаєте, що в Польщі трапляється, коли шляхтич, не знаходячи іншого способу, пориває дівчину силоміць, а на малих сиріт ніхто руки не підійме, тому що напасника за це чекає і катівський меч і, ще гірше,— ганьба! Проте була й друга причина: абат умер і залишив панні в спадщину свої володіння, над якими опікуном зостався тамтешній єпіскоп. Через те рицар Мацько і привіз панну до Плоцька.

Але нащо ж він узяв її з собою до Спихова?

Взяв через те, що єпіскоп і князь з княгинею на той час виїхали, і не було її в кого залишити. І це щастя, що взяв. Коли б не панна, ми були б проїхали повз рицаря Юранда, як повз незнайомого жебрака. А коли вона стала коло нього упадати, ми його впізнали. Все це бог дав через її милосердне серце.

І чех почав розповідати, як потім Юранд не міг без неї обійтися, як любив її й благословив, а Збишко, хоч і знав уже про це від Толіми, слухав з хвилюванням і почуттям вдячності до Ягенки.

—Дай же їй боже здоров'я! — сказав він нарешті.— Дивно тільки, що ви мені про неї нічого не казали.

Чех трохи збентежився і, щоб виграти час для обміркування відповіді, запитав:

—Де, пане?

— Ну, у Скірвоїлла, там, у Жмуді.

Не казали? Справді? А мені здається, що казали, тільки вам тоді зовсім не те було в голові.

Ви говорили, що Юранд повернувся, але про Ягенку — нічого.

Ой, чи не забули ви? А втім, бог його знає! Може, рицар Мацько думав, що я сказав, а я — що він. Та й розказувати вам, пане, тоді що-небудь було марно. І не дивно! А тепер скажу інше: це щастя, що панна перебуває тут, бо вона й рицареві Мацькові стане в пригоді.

Що ж вона може зробити?

Нехай тільки скаже слово тутешній княгині, яка її Дуже любить! А хрестоносці, в свою чергу, ні в чому княгині не відмовляють, бо вона, по-перше, рідна сестра короля, а по-друге, велика приятелька Ордену. Зараз, може, ви чули, князь Скіргелло, також рідний брат короля, повстав проти князя Вітольда і втік до хрестоносців, які хочуть допомогти йому й посадити на Вітольдовому престолі. Король дуже любить княгиню і, кажуть, слухає її порад, отож хрестоносці хочуть, щоб вона схилила короля на бік Скіргелла проти Вітольда. Вони розуміють, трясця їх матері, що як тільки позбудуться Вітольда, то ніяка небезпека їм не загрожує! Отож посли-хрестоносці з ранку до вечора б'ють поклони княгині та стараються відгадати кожне її бажання.

Ягенка дуже любить дядька Мацька і напевне оступиться за ним,— сказав Збишко.

Інакше не може й бути! Але ви, пане, підіть у замок і розкажіть їй, як і що вона має говорити.

Ми з паном де Лоршем і так мали йти в замок, власне, для того сюди і приїхали. Нам треба тільки завити волосся та пристойно одягтися.

Через деякий час він додав:

Я хотів з горя обрізати волосся, та забув.

Тим краще! — мовив чех.

Він вийшов покликати слуг і незабаром повернувся разом з ними. Поки молоді рицарі чепурилися до вечірньої учти в замку, чех розказував, що діється при королівському і князівському дворах.

— Хрестоносці,— говорив він,— як тільки можуть, підкопуються під князя Вітольда, бо доки він живий і з королівської ласки володіє великою країною, доти їм не знати спокою! Насправді вони його одного тільки й бояться! І підкопуються та й підкопуються, як ті кроти! Вони вже підбурили проти нього тутешніх князя й княгиню і добилися того, що навіть князь Януш поглядає на нього зизим оком за Візну...

Хіба князь Януш і княгиня Ганна теж тут? — запитав Збишко.— Отже, знайдеться багато знайомих, бо я ж не вперше в Плоцьку.

Аякже! — відповів зброєносець.— Вони обоє тут, У них багато справ з хрестоносцями, і вони хочуть пред'явити свої скарги магістрові в присутності короля.

А що ж король? За ким він тягне руку? Невже він не обурюється на хрестоносців і не потрясає над ними мечем?

Король ненавидить хрестоносців, і кажуть, що вже здавна погрожує їм війною... А щодо князя Вітольда, то король любить його більш за рідного брата Скіргелла — бешкетника і п'яницю... Тому рицарі, котрі перебувають при його величності, кажуть, що король не висловиться проти Вітольда й не дасть хрестоносцям обіцянки не допомагати йому. І це може бути, бо тутешня княгиня Олександра дуже запобігає королівської ласки і вже кілька днів ходить якась стурбована.