Катаріна Прічард - Буремні дев'яності

Сяючи радістю, він з найневиннішим виглядом запевняв Саллі:

— Та це ж мрія мого життя, мем, — мати нарешті власний куток! Хоч знатиму, що є де прихилити голову, якщо ви візьмете на себе клопіт з будинком. А коли Морріс вл’аштується на роботу і вам захочеться обзавестись таким котеджиком, як у Брайрлі, чи виїхати до Англії, — ну що ж, тоді ви продасте мені вашу фірму разом з усіма клієнтами.

— Та й хитрун же ви, Дінні! — не стрималась Саллі. — Але це справді щастя — мати дах над головою. Признатись, я до смерті боялась, що мені знов доведеться повертатися в намет, — ну як там жити з Діком у таку негоду? Можете бути певні, я все зроблю, щоб у мене від пожильців не було відбою. І оренду вам сплачу — ось побачите!

Дінні вирішив, що вони з Моррісом можуть негайно братися до діла. Ні матеріалів, ні майстрів-будівельників у них не було. Але Дінні враз заходився скуповувати гофроване залізо — старе й нове, — яке лиш траплялось йому під руку, стягав звідусюди колоди та дошки на майбутній каркас і навіть поїхав своїми верблюдами до Кулгарді, сподіваючись купити там щось придатне для будівництва: в старому таборі було багато спустілих халуп та крамничок.

— Це мій будинок, — заявив Дінні. — Моррі зовсім не зобов’язаний працювати на мене дурно. — І він поклав Морісу платню, як справдешньому тесляреві.

Чого тільки не робив Дінні за своє життя. Не одну халупу на приїсках склепали його руки, казав він. За якийсь тиждень стіни з гофрованого заліза з одного кінця вже мали покрівлю. Саллі переселилась у нове житло. Крок за кроком вона стежила за будівництвом — від тієї хвилини, коли Дінні та Морріс викопали ями під стояки й оббили кінці колод оцинкованим залізом, щоб захистити їх від термітів. Лорі вона сказала, що їй треба бути на місці, аби допомагати Дінні та Моррісу.

Лора нізащо не хотіла відпускати Саллі, поки будинок ще не готовий, та Саллі не терпілось знову звити своє гніздо і звільнити подругу від зайвого клопоту, що його завдавали їй гості.

Саллі вирішила розчистити кам’янисту діляночку перед будинком і скопати її під квітник, поки земля ще була пухка після дощів. Вона вже виразно бачила в уяві довгу будівлю з побіленого заліза, веранду, повиту виноградом, барвисті напровесні клумби перед фасадом і фруктові дерева позад будинку.

Олф Брайрлі вже на ділі довів, що масна руда земля, схована під шаром каміння, здатна родити все, принаймні зимою та навесні; а якщо берегти кожну краплю води, що залишається після миття посуду та прання, то деякі рослини переживуть і літо. Найбільша біда — це терміти, ділився досвідом Олф. Вони підточують коріння апельсинових та персикових дерев; щастя хоч, що ці шкідники так-сяк ще милують фігові пальми, виноград та лимонні дерева.

— Ти просто ангел, Лоро, що так довго терпіла нас, — з вдячністю сказала Саллі. — Але час уже сімейству Гаугів переселитися у нове житло.

Після дощів настали ясні, сонячні дні; роботи з будинком було багато. Дінні та Морріс працювали не покладаючи рук: навісили вікна та двері, поставили перегородки, склали грубу й прилаштували до неї трубу з оцинкованого заліза. Поки груба не була готова, Саллі куховарила на багатті за будинком.

Дінні купив у Кулгарді великий бак для води й спорудив під нього високий поміст; побудував на подвір’ї пральню, обладнавши її ночвами та мідним казаном; зліпив сарайчик і поставив там ванну; змайстрував шафи для всіх кімнат та для кухні.

— Дінні, та це ж справжній палац з усіма сучасними вигодами! — захоплено вигукнула Саллі, коли все було готове.

— Не варто псувати бочку меду ложкою дьогтю, — сказав Дінні, коли постало питання про умеблювання будинку. — Підіть по крамницях і візьміть, що вам треба. А розрахуємось потім, коли зберемо гроші з постояльців.

Саллі знала, що сперечатися марно. Морріс притяг стіл, лави та їхні тапчани з старого табору, все інше Саллі докупила. Вона купувала обачливо, намагаючись не витрачати багато грошей, хоча й вирішила зробити свій дім зручним і затишним, раз доля нарешті послала їй таке щастя.

Радісно збуджена, вона бігала по крамницях, прискіпливо вибираючи тканину для завісок та кретон для оббивки дивана й крісел, що їх Дінні купив на аукціоні в Кулгарді. Марі скрізь супроводжувала її, допомагала їй шити, і вони вдвох обмірковували все, що ще треба було обміркувати.

Жан разом із своїм батьком поставив заради неї хижку біля рудника Браун-Хілл, де він тепер працював. Згодом він сподівався стягтися на краще житло, а поки що Марі була цілком задоволена й тим, що їм хоч є де сховатися від пронизливого вітру і що в халупі стоїть грубка: не доводиться більше куховарити просто неба, та й на ніч можна протопити.