Ярослав Гашек - Пригоди бравого вояки Швейка

Посмертна літературна слава Я. Гашека, щаслива доля його Швейка у міжнародного читача, численні переклади твору дали могутній імпульс для створення театральних інсценізацій (в тому числі і в театрах Києва, Одеси, Львова), кінофільмів, літературних переробок і наслідувань (Л. Раковський, М. Слобідський, П. Козланюк, Ю. Смолич та ін.) і навіть для встановлення пам’ятників легендарному герою [187] Такий пам’ятник з’явився і у Львові (Див.: Високий Замок. 2002. 13 червня). .

Про творчість видатного чеського сатирика і зокрема про його «Пригоди бравого вояки Швейка» схвально висловилися ще у 20–30 ті роки відомі письменники, критики, літературознавці і митці, деякі з них стверджували, що роман Я. Гашека продовжує гуманістичні традиції світової літератури, зокрема Рабле та Сервантеса. Високо поцінували творчість чеського письменника М. Андерсен Нексе, К. Чапек, Б. Брехт, Л. Франк, І. Ольбрахт, Й. Р. Бехер, Ю. Тинянов, Е. Е. Кіш, Ф. К. Шальда, В. Ванчура та інші [188] Pytlk R. Svejk dobyva svet. Hradec Kralove, 1983. . Був серед них і чеський письменник та журналіст, а заодно і «співавтор» Я. Гашека К. Ванєк.

Не всі доброзичливо зустріли книгу Я. Гашека, деякі літератори відмовили їй взагалі називатися літературним твором [189] Пытлик Р. Ярослав Гашек и похождения бравого солдата Швейка, Прага, 1982. . Але час розсудив інакше: Йозеф Швейк і надалі тріумфально крокує по планеті.

Український читач вперше познайомився з твором Я. Гашека у 1930 році, коли його перша частина вийшла у Львові у видавництві «Луна» у перекладі Олександра Залужного (Юрія Шкрумеляка, 1895–1965). Остання частина книги побачила світ лише у 1936 році разом з додатком — «закінченням», котре написав К. Ванєк, у перекладі Миколи Зорка (Миколи Топольницького, 1898–1968). Частково цей переклад був передрукований у 1956 році у Нью-Йорку. Попри певну недовершеність перекладу, це видання дозволило українському читачеві познайомитися з основними сюжетними лініями і загальною концепцією твору Я. Гашека [190] Лозинський І. Ярослав Гашек на Україні // Жовтень, 1983. № 4. С. 121. . У 1930 році скорочений переклад «Швейка» був опублікований також у Харкові та Києві. А у 1958 році український читач отримав новий високохудожній переклад, зроблений відомим знавцем чеської літератури та перекладачем і письменником Степаном Масляком (1895–1960), який пізніше виходив неодноразово, зокрема, за редакцією та з післямовою Г. Кочура. Цей переклад і покладений в основу видання, котре пропонує читачам видавництво «Кальварія». Принагідно згадаємо, що твори Я. Гашека українською мовою перекладали Остап Вишня та інші відомі українські літератори.

Іван Лучук, редактор і упорядник книги, котру ви, шановні читачі, тримаєте у руках, пропонує не лише наново відредагований текст перекладу роману Я. Гашека, зробленого С. Масляком, а й як додаток переклад «закінчення», написаного К. Ванєком, про яке мова йшла вище.

У творчому доробку К. Ванєка є два твори, в котрих головним героєм виступає бравий вояка Швейк: це «закінчення», яке письменник написав для одного з перших видань роману Я. Гашека (1923 року) на замовлення видавця А. Синека, та роман у двох книгах, створений К. Ванєком як своєрідне «продовження» Швейківської епопеї Я. Гашека — «Пригоди бравого вояки Швейка у російському полоні та у революції» (1924). Цей твір українською мовою ніколи не видавався, існує лише російський переклад, котрий був вперше і востаннє опублікований у 1928 році. І в Чехословаччині «Швейківські» твори К. Ванєка довгий час не перевидавалися.

Літературні словники, енциклопедії та лексикони, на жаль, дають дуже скупу інформацію про Карела Ванєка, а іноді вона в них і повністю відсутня. А між тим, Карел Ванєк (1887–1933) був у 20-і і на початку 30-х років помітною постаттю в чеській журналістиці і в літературному житті загалом. Він працював репортером «миттєвого реагування» у празьких газетах і журналах («Руде право», «Ческе слово», «Кмен» та інших). Був знаний читацькому загалу своїми гострими, актуальними і оперативними репортажами, замальовками, фейлетонами, в котрих правдиво розповідав про буденне і нелегке життя «простого люду» — робітників, дрібних торгівців, ремісників тощо. Його журналістський доробок був зібраний у книжках «Скалки» (1924), «Чверть кіля скалок» (1925), «Третя книга скалок» (1927), «Останні скалки» (посмертне видання 1934 року). Заслужений успіх мала і художня проза К. Ванєка (наприклад, його книга «Корова матінки Унгрової та все, що відбувалося навколо неї», 1930). Зберігся план та чорнові фрагменти незавершеного роману К. Ванєка «Мандрівні торгівці», в якому письменник хотів змалювати життя комівояжера, яким він розпочинав і свій трудовий шлях. Проза К. Ванєка вирізнялася тонким знанням життя і соціальних проблем, мови і сленгу різних прошарків населення міста, вправним стилем, майстерністю оповіді.