— Ви незабаром відпливаєте?..
— За годину.
— І прямуєте?..
— У Бордо.
— Який у вас вантаж?
— Саме каміння в трюмі. Ніякого вантажу. Іду з баластом.
— У вас є пасажири?
— Немає пасажирів. Ніколи не буде пасажирів. Громіздкий галасливий товар.
— Чи добре йде ваше судно?
— Одинадцять-дванадцять вузлів. «Генрієтта» — знаменитий корабель.
— Чи згодні ви перевезти мене в Ліверпуль? Мене і ще трьох людей.
— У Ліверпуль? А чого не в Китай?
— Я сказав: у Ліверпуль.
— Ні!
— Не хочете?
— Ні. Я збираюся в Бордо, і я піду в Бордо.
— Ні за які гроші?
— Ні за які гроші.
Капітан вимовив це тоном, що не терпить заперечень.
— Але власники «Генрієтти»… — почав був Філеас Фоґґ.
— Власники — це я, — відповів капітан. — Судно належить мені.
— Тоді я його зафрахтую [29] Зафрахтувати — найняти судно для перевезення вантажів.
.
— Ні!
— Я купую його.
— Ні!
Філеас Фоґґ і бровою не ворухнув. Однак його становище було серйозне. Нью-Йорк — це не Гонконг, а капітан «Генрієтти» — на власник «Танкадери». Дотепер гроші нашого джентльмена долали всі перешкоди. Цього разу вони виявилися безсилі.
Зрештою, треба конче знайти спосіб переправитися через Атлантичний океан на судні, інакше довелося б летіти на повітряній кулі, що було небезпечно та й взагалі нездійсненно.
Проте містерові Фоґґу, здається, спало на думку щось інше, і він сказав капітанові:
— Гаразд, чи згодні ви доставити мене в Бордо?
— Ні, навіть якщо ви заплатите двісті доларів!
— Я пропоную вам дві тисячі.
— З кожного?
— З кожного.
— І вас четверо?
— Четверо.
Капітан Спіді узявся терти собі чоло з такою силою, ніби хотів здерти з нього шкіру. Одержати вісім тисяч доларів, не ухиляючись від свого маршруту! Заради цього вартувало відкинути вбік свою відразу до вантажу, що йменується пасажирами. Втім, пасажири по дві тисячі доларів уже не пасажири, а дорогоцінний товар.
— Я відпливаю о дев’ятій годині, — коротко сказав капітан Спіді, — і якщо ви й ваші супутники…
— О дев’ятій годині ми будемо на судні, — настільки ж лаконічно відповів Філеас Фоґґ.
Була восьма година тридцять хвилин ранку. Залишивши «Генрієтту», містер Фоґґ вийшов на берег, найняв карету й повернувся в готель, щоб забрати місіс Ауду, Паспарту й невідлучного Фікса, якому він люб’язно запропонував поїхати разом із ними. Все це було зроблено зі спокоєм, який наш джентльмен не втрачав ні на мить.
До моменту відплиття «Генрієтти» всі четверо пасажирів були на облавку.
Коли Паспарту довідався, у яку копійчину виллється їм цей останній переїзд, у нього прохопилося протяжливе «о-о-о!» — і цим було все сказано!
Детектив Фікс вирішив, що Англійському банкові не виплутатися з цієї справи без значних збитків. Справді, до кінця подорожі, за умови, що Філеас Фоґґ не викине ще кілька пачок асигнацій у море, мішок із банкнотами мав полегшати більш як на сім тисяч фунтів стерлінґів.
де Філеас Фоґґ виявляється на висоті
За годину «Генрієтта» пройшла повз плавучий маяк, що вказує вхід у Гудзон, обігнула мис Санді-Гук і вийшла у відкрите море. Удень вона минула Лонґ-Айленд і швидко помчала на схід.
Наступного дня, 13 грудня, опівдні на місток піднявся чоловік, щоб визначити координати судна. Читач, напевно, вважає, що то був капітан Спіді. Зовсім ні! Це був Філеас Фоґґ, есквайр.
Що ж до капітана Спіді, то він замкнувся на ключ у своїй каюті й несамовито лютував. Втім, його оскаженіння цілком можна було виправдати.
Усе сталося дуже просто. Філеас Фоґґ хотів їхати в Ліверпуль, капітан не хотів його туди везти. Тоді Філеас Фоґґ погодився пливти до Бордо, але за тридцять годин свого перебування на кораблі він так уміло застосував банківські білети, що весь екіпаж — матроси й кочегари, — команда, відверто кажучи, вельми ненадійна, адже погано ладнала з капітаном, — пристав на бік нашого джентльмена. Ось чому Філеас Фоґґ керував із містка замість Ендрю Спіді; ось чому Ендрю Спіді сидів під замком у своїй каюті й, нарешті, ось чому «Генрієтта» ішла на Ліверпуль. З того, як Філеас Фоґґ вів корабель, було видно, що колись він був моряком.
Чим це закінчилося, читач довідається згодом. Поки ж місіс Ауда дуже непокоїлася, хоча й не давала взнаки. Фікс спочатку зовсім розгубився. Паспарту ж ця пригода видалася просто дивовижною.
Капітан Спіді заявив, що «Генрієтта» робить від одинадцяти до дванадцяти вузлів; і справді, її середня швидкість була саме такою.
Читать дальше