Жорж Санд - Консуело

Ґурон — герой філософської повісті Вольтера «Простодушний» (1767 p.).

Пані Гольцбауер — співачка Розалія Андрейдес.

Те, що я тобі розповім… — Історію принцеси Кульмбахської взято Жорж Санд із мемуарів Софії-Фрідеріки-Вільгельміни, маркграфині Байрейтської.

Імператриця Амалія — дружина імператора Карла VII.

«Визволена Бетулія». — Бетулія — місто, обложене ассирійським полководцем Олоферном і врятоване прекрасною Юдіф'ю. Спокусивши Олоферна, Юдіф уночі відрубала йому голову.

Иосиф //(1741–1790) — австрійський імператор (з 1780 р.), один із головних представників «освіченого абсолютизму».

Це Юдіф? (Італ.)

Замислений (італ.).

Пряхи біля хреста (нім.).

Стихар — довга одежа з широкими рукавами, яку одягають під час богослужіння.

«Аттілій Реґул» (італ.). «Аттілій Реґул». — В основу сюжету опери покладено історію римського полководця Аттілія Регула (III ст. до н. е.), який потрапив у полон до карфагенян. Опери на текст Метастазіо писали Ґассе (1740, постановка 1750 р.) і Йомеллі (постановка 1753 p.).

Римляночка! (Італ.)

Першого придворного поета (італ.).

Найласкавішу подругу (італ.).

Альтханн Марія-Анна-Йозефа (1689–1755) — дочка іспанського маркіза Піньятеллі, що мала великий вплив при віденському дворі; покровителька Метастазіо.

«Щоб він міг зберегти свої очі» (італ.).

«Виявлення дружніх почуттів набагато цінніше золота!» (Італ.)

Російська цариця — імператриця Єлизавета Петрівна, яка царювала з 1741 по 1761 рік.

Помпадур (Жанна-Антуанетта Пуассон; 1721–1764) — маркіза, фаворитка Людовіка XV, що мала необмежений вплив на короля й фактично правила Францією.

Фавар Шарль Сімон (1710–1792) — французький драматург, писав п'єси для Театру комічної опери.

«Антігон». — В основу сюжету опери покладено розповідь про македонського царя Антігона, котрий поступився єгипетською княжною Беренікою, яку він кохав, синові Деметрію.

…найбільш невдячного з усіх учнів… — Мається на увазі суперництво між Порпорою та Ґассе в Дрездені, про яке згадується в 70 розділі роману.

Ісмєна — дочка Антігона, що любила його ворога — епірського царя Александра.

Ні, Береніко, усього твого серця ти не відкриваєш… (Італ.)

…А тобі мало того, що ти знаєш про мої пригоди? (Італ.)

…А тобі мало того, що ти знаєш про стільки пригод? (Італ.)

«Зенобія». — Сюжет опери грунтується на оповіданні Тацита. Дочка вірменського царя Мітридата Зенобія любить парфянського принца Тіридата, але за наполяганням батька стає дружиною Радаміста, сина царя Іберії. Вбивство Мітридата змушує Радаміста й Зенобію втікати. Радаміст, якого наздогнали вороги, заколює дружину й кидає її у хвилі Араксу. Пастухи рятують Зенобію і приводять до Тіридата, але вона залишається вірною Радамісту.

…його ліра, занедбана й забута під час війни… — Мається на увазі війна за австрійську спадщину.

Антігона — героїня трагедій Софокла «Едіп у Колоні» та «Антігона».

Клітемнестра — героїня трагедії Есхіла «Агамемнон» (1-ї частини трилогії «Орестея»), а також трагедій «Електра» Софокла та «Електра» Еврипіда.

Медея — героїня однойменної трагедії Еврипіда.

…жалібні хори троянок… — Мається на увазі трагедія Еврипіда «Троянка», в якій зображено страждання жінок Трої, взятих у полон переможцями-греками.

Дарданія — місто в Трої, назване по імені родоначальника троянців Дардана.

Евменіди — богині помсти, що переслідували та карали злочинців. Зображені в трагедіях Есхіла («Евменіди» — 3-тя частина трилогії «Орестея»), Софокла («Едіп у Колоні») й Еврипіда («Орест»).