Мишель Монтень - Проби

Поміж найпершими видно і зростом величного Турна,

Як він красується зброєю й всіх переріс головою.

Наш великий божистий небесний цар, кожну думку якого ми повинні сприймати вельми уважно, святобливо і побожно, не зневажав тілесної краси: «Ти прекрасніший за синів людських». Псальми, 45, 3.

Так само і Платон вимагає від отців своєї держави, щоб ті, окрім поміркованості й твердості, мали гарну вроду. Дуже прикро, якщо, бачачи вас серед ваших служників, вас запитують: «А де ж ваш пан?» і якщо вам дістаються лише рештки поклонів, відданих вашому голяреві чи секретареві, як це сталося з небораком Філопеменом [131] Філопемен Мегалопольський (253–182 до Р. X.) — ахейський політичний діяч і полководець. . Якось він прибув раніше за тих, хто його супроводжував, у дім, де на нього чекали, і господиня, не знаючи його в лице і бачачи, який він непоказний із себе, звеліла йому підсобити служницям натягати води і розпалити вогонь, щоб прислужитися Філопеменові. Особи з його почту, прибувши туди і заставши його за таким приємним заняттям, — він-бо вволив господинину волю, — запитали його, з якого побиту він це робить. «Я розплачуюся, — сказав він у відповідь, — за свою потворність». Краса всіх частин тіла потрібна жінці, а чоловікові — лише постава. Де малий зріст, там ні ширина і високість чола, ані білота баньок і привітність погляду, ані вишукана форма носа, ані невеличкі розміри рота і вух, ані рівні й білі зуби, ані рясна густота каштанової бороди, ані краса її та вусів, ані округла голова, ані свіжий колір обличчя, ані гожість рис його, ані чисто вимите, без запаху тіло, ані пропорційність частин його не в змозі зробити мужчину гарним.

А так я будови міцної і, як то кажуть, доладно скроєний. Лице у мене не тлусте, а повненьке; темперамент — щось середнє між життєрадісним і меланхолійним, напівсангвінік, напівхолерик.

Всі голінки в волоссі, а груди — в щетині.

Здоров'я в мене міцне, я незмінно чую себе бадьорим і, хоча я вже в літах, мені рідко докучають хвороби. А втім, такий я був досі, нині ж, бо нині, коли, переступивши поріг сорока, я вийшов на стежку, що веде до старощів, я більше не вважаю себе за такого:

Все на цім світі марніє,

Занепадає на силах і звільна простує до гробу.

Те, що чекає на мене попереду, буде хіба напівживотіння наполовину; то буду вже не я: що не день, я все далі й далі йду від себе й окрадаю себе самого:

Рік по рокові йде й щораз іншу бере в нас данину.

Спритністю та жвавістю я ніколи не відзначався, хоч я син батька, напрочуд жвавого, який зберіг бадьорість до глибокої старості. І не було мужа його стану, спроможного зрівнятися з ним у тілесних вправах, хоч би яких, так само, як не було мужа, який би не перевершив тут мене. За винятком хіба що бігу: тут я був не кращий і не гірший. Щодо музики, то ані співам, абсолютно мені протипоказаним, ані грі на якомусь інструменті мене так і не змогли навчити. У танцях, грі в м'яча, боротьбі я завжди виглядав сіреньким. Ну, а в плаванні, шермицерії, верхогонах та стрибках я взагалі був нуль. Руки мої такі незграбні, що я незугарний пристойно писати навіть для самого себе, і часом, абияк щось надряпавши, волію писати вдруге на ту саму тему, ніж розбирати і виправляти свою базгранину. Не краще я й читаю: чую, що наганяю на читачів нудьгу. А взагалі з мене був би непоганий клерк. Я не вмію правильно запечатати листа і ніколи не вмів застругати пера; не вмів я також по-людському орудувати ножем за столом, ані гнуздати і сідлати коня, носити на руці й спускати сокола чи розмовляти з собаками, ловецькими птахами та кіньми. Моїм тілесним прикметам відповідають назагал і властивості моєї душі. Моїм почуттям так само незнана справжня жвавість, вони теж відзначаються лише силою та стійкістю. Я витривалий і легко перетерплюю всілякі знегоди, але витривалий лише тоді, коли вважаю це за потрібне, і тільки доти, доки мною керує до цього власне бажання.

Працю важку забуваєш, як повний завзяття.

Іншими словами, якщо не манить мене якась утіха і якщо за спонуку править щось інше, ніж моя власна вольна воля, з мене пуття ніякого, бо я такий, що для мене, окрім здоров'я та самого життя, нема жодної речі на світі, задля якої я став би гнути горба і яку я ладен був би купити ціною душевних мук і насильства над собою.