Арістофан - Комедії

Аре с(Арей) — бог війни («Мир», 457).

Арістогітон— друг тирановбивці Гармодія («Лісістрата», 656).

Аріфрад— музикант-кіфарист, людина аморальної поведінки («Оси», 1280; «Мир», 883).

Артеміда— дочка Зевса і Латони, сестра Аполлона, богиня полювання і Місяця, охоронниця дівочої незайманості («Лісістрата», 455. 937. 964. 1290. 1307).

Артемісій— мис на північному узбережжі о. Евбеї, уславлений морською битвою між греками і персами в 480 р. до н. е. («Лісістрата», 1279).

А ртемісія— цариця Галікарнасу в Малій Азії, брала участь в Саламінській. битві на боці персів («Лісістрата», 696).

Артемон— узагальнена назва людини-кар’єриста («Ахарняни», 850).

Архедем— один з проводирів радикальної партії в Афінах, якому комедіографи закидали неафінське походження, з прізвиськом «Гноєточиве око» («Жаби», 417, 588).

Археном— афінянин («Жаби», 1507).

Асклепій— бог медицини («Оси», 123).

Асконд— сучасний Арістофану атлет, переможений Ефундіоном у панкратіоні, тобто п’ятиборстві («Оси», 1191.1383).

Аспасія— афінська гетера, стала дружиною Перікла, славилась високою культурою і красою («Ахарняни», 527).

Атрей— син Пелопса, внук Тантала, батько Агамемнона і Менелая («Жаби», 1271).

Аттіка— область Греції з головним містом Афінами («Хмари», 209); аттік— житель Аттіки.

Адамант— міфічний цар мініїв у Беотії, батько Фрікса і Гелли, які, рятуючись від переслідувань мачухи Іно, втікали на золотому барані в Колхіду («Хмари», 257).

Афіна- Паллада— дочка Зевса, богиня мудрості, ремесла і науки, оборонної війни, опікунка Афін («Хмари», 602).

Афмонія— аттічний дем (адміністративний округ) в 9 км на північ від Афін («Мир», 190. 919).

Афродіта— дочка Зевса і океаніди Діони, богиня краси і любові («Мир», 40; «Лісістрата», 208. 578. —847. 873. 913).

Ахарняни— жителі сільського дему Ахарн, від їхнього хору одержала назву комедія «Ахарняни».

Ахейці— давньогрецьке плем’я, яке вело Троянську війну («Жаби», 1270).

Ахелой— річка в середній Греції, одна з найбільших рік Греції, вливається в Іонійське море; узагальнено — вода («Лісістрата», 398).

Ахеропт— міфічна підземна річка, інколи синонім країни мертвих («Жаби», 471).

Ахілл(Ахіллес) — син Пелея і Фетіди, найхоробріший герой Троянської війни («Жаби», 911. 991. 1264. 1400).

Аякс (Еант) — син саламінського царя Теламона, найхоробріший після Ахілла герой у грецькому війську під Троєю («Жаби», 1293).

Бакід— легендарний віщун-ясновидець, «пророцтва» якого поширювались у часи Пелопоннеської війни. З них нещадно глузує Арістофан («Мир», 1072–1073:1121).

Беллерофонт— міфічний герой, який переміг за допомогою крилатого коня Пегаса почвару Хімеру («Ахарняни», 426; «Жаби», 1052).

Беотія— область середньої Греції з головним містом Фівами. У Пелопоннеській війні беоти (беотійці) були союзниками Спарти («Ахарняни», 160; «Мир», 1004).

Борей— північний або північно-східний вітер («Оси», 1124; «Ахарняни», 923).

Браврон— місцевість в Аттіці на північ від Афін, уславлена хліборобськими святами на честь Артеміди Бравронської, супроводжуваними веселим гулянням і пиятикою («Мир», — 873; «Лісістрата», 668).

Брасід— спартанський полководець, завдав афінянам декілька дошкульних поразок під час Пелопоннеської війни, загинув у битві при Амфіполі в 422 р. до н. е. («Оси», 476; «Мир», 640).

Бромій— культове ім’я бога Діоніса («Хмари», 311).

Бупал— скульптор і архітектор VI ст. до н. е., за традицією він разом з братом вирізьбив у карикатурній формі постать поета-ямбографа Гіппонакта, за що цей відплатив йому уїдливими віршами («Лісістрата», 378).

Буфонії— древнє хліборобське свято, в ритуал якого входило принесення в жертву бика («Хмари», 985).

Вакханалії— розгульне свято на честь Діоніса — Вакха («Лісістрата», І).

Візантій— місто на західному березі Босфору, засноване Мілетом 326 р. до н. е., перейменоване на Константинополь. Після знищення влади Риму в V ст. н. е. став центром Візантійської імперії («Хмари», 249; «Оси», 236).

Ганімед— син дарданського царя Троя, вродливий юнак, якого викрав на небо орел Зевса. Там він став виночерпієм богів («Мир», 724).

Гармодій— афінський молодий аристократ, що вбив Гіппарха, брата тирана Гіппія, у 514 р. до н. е.; його і Арістогітона афіняни звеличували як фанатичних республіканців, хоч вони й діяли з особистих мотивів («Ахарняни», 980; «Оси», 1224).