Павло Загребельний - Диво

Влатія – тканина.

Гетерія – товариство, спілка, угруповання.

Глобтротер – мандрівник.

Гомілія – релігійна проповідь, послання.

Городня – засипаний землею чи камінням зруб для огорожі; кріпосна стіна.

Гридник (гридь) – княжий тілохранитель, дружинник.

Грибниця – приміщення для княжих дружинників, для прийому гостей.

Грифон – міфологічна істота, крилатий лев, іноді з головою орла.

Декарх – молодший начальник у візантійському війську, очолював загін з десяти чоловік.

Держава – емблема царської влади у вигляді оздобленої кулі з хрестом.

Джид – колчан; невеликий спис.

Дивий – лісовий, дикий.

Дивитісій – верхній парадний одяг візантійських імператорів.

Дик – вепр, дикий кабан.

Дїімархи – глави угруповань візантійської знаті.

Дискос – ритуальна церковна посудина (блюдце на підставці).

Дитинець – внутрішня частина фортеці, укріпленого міста; кремль.

Дієра – морське судно з двома рядами веслярів.

Дромона – великий корабель, найчастіше військовий.

Екскувітори – гвардійці у візантійському війську.

Екфрасіс – християнська проповідь.

Епілорик – плащ.

Ереміт – самітник, пустельник.

Ессеї – члени староєврейської релігійної секти.

Євктирій – монастирське приміщення для моління.

Євхаристія – одне з таїнств християнської релігії – причастя.

Єпарх – чиновник, що виконував у візантійських містах функції градоначальника.

Єреастерії – константинопольські ремісничі майстерні, що водночас були й магазинами.

Жигало – залізний прут для пропалювання отворів у дереві.

Забороло – захищена верхня частина міської стіни чи валу.

Зернь – старовинна гра в кості.

Іверія – стародавня назва Грузії.

Ієрей – священик, пресвітер.

Інсигнії – зовнішні знаки влади або сану.

Ірмос – церковна пісня, гімн.

Каган – правитель, хозарський хан.

Касоги – давня назв- одного з адигейських племен, що жило в басейні південних притоків р. Кубань.

Кастрофілакс – градоначальник.

Катепан – візантійський військовий чин середнього рангу.

Катафракта – важка візантійська кіннота (в залізних латах, озброєна мечами, списами).

Катехізис – короткий виклад (у формі запитань і відповідей) догматів християнського віровчення.

Кентинарій – візантійська міра ваги і грошова одиниця, що дорівнювалась 1,8 кг золота.

Кінець – частина міста в Давній Русі.

Кітоніт – покоєвий служитель візантійського імператора.

Кліть – кімната, келія, а також комора, неопалювана частина будинку.

Клір – духовенство, церковнослужителі.

Клірос – у православному храмі місце (на підвищенні перед іконостасом), де під час богослужіння розміщається клір – церковнослужителі.

Клобук – чернечий головний убір, що складається із шапочки (камілавки) і крепового покривала.

Ключник – управитель домашнім господарством князя, феодала.

Ковниця – кузня.

Коловій – накидка.

Коміт – правитель округу в стародавній Болгарії.

Комітопул – син коміта.

Контрфорс – вертикальний виступ стіни, що посилює її стійкість.

Конунг – князь, король у скандинавів.

Конха – ніша у палаці, в храмі.

Корзно – старовинний верхній одяг, схожий на плащ.

Королуп – той, що очищає дерево від кори.

Корста – домовина.

Кувуклій – придворний євнух у Візантії, мав великі адміністративні повноваження.

Куна – хутро куниці, грошова одиниця.

Куропалат – високий придворний титул у Візантії, надавався найближчим родичам імператора.

Ленник – васал, володар лену – спадкового землеволодіння, що давалось особі, яка виконувала певні обов’язки по відношенню до свого володаря.