Роберт Харріс - Lustrum

Здесь есть возможность читать онлайн «Роберт Харріс - Lustrum» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2020, Жанр: Историческая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Lustrum: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Lustrum»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

…На набережній Тибру неспокійно – з води було виловлено тіло молоденького раба, який належав одному з чільних громадян Риму. За всіма ознаками – його принесли в жертву під час якогось дивного обряду. Але хто ж виявився здатний на таке? З якою метою здійснювалося жертвоприношення? Такі питання ставить знаменитий оратор і політик Цицерон, якого терміново викликали на пристань. Він ще не знає, що розкриття цього злочину приведе його до одної з найнебезпечніших змов в історії Республіки, спрямованої проти нього самого, до змови, в якій бере участь Гай Юлій Цезар, адже Цицерон має стати консулом Римської республіки…

Lustrum — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Lustrum», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Що стосується колеги Цицерона по консульству, Антонія Гібриди – Антонія-напівкровки – напівлюдини, напівтварини, то треба йому було бути буйним ідіотом, аби вирішити балотуватися на свою посаду в парі з заклятим ворогом Цицерона – Катіліною, – що він і вирішив. Тим не менше, уявляючи, з якими складнощами доведеться стикнутися, і відчуваючи потребу в союзниках, Цицерон зі шкури пнувся, аби все ж налагодити з ним дружні стосунки. На жаль, ці зусилля нічого не дали – і я зараз поясню чому. За встановленим звичаєм обидва обрані консули тягнули наприкінці жовтня жереб, аби визначити, в яку провінцію направиться кожен з них після спливу року на посаді. Гібрида, який був по вуха в боргах, всім серцем мріяв про спокійну, але дуже багату провінцію Македонію, де можна було собі легко зробити великі статки. Та на превеликий для нього жаль, йому дісталися мирні пасовища Ближньої Галлії, де не було чим надто поласувати навіть для польової миші. А Македонія дісталася Цицерону. Коли про результати жеребкування було оголошено в Сенаті, на обличчі Гібриди з’явився такий вираз дитячої образи та подиву, що весь Сенат ледь не попадав від сміху. Відтоді вони з Цицероном не спілкувалися.

Не дивно, що Цицерону так тяжко давалася підготовка своєї інавгураційної промови. Коли ми повернулися додому з річного берега, він все ніяк не міг зосередитися. Хазяїн весь час порожнім поглядом дивився кудись удалечінь і повторював те саме запитання: «Чому хлопчика вбили саме в такий спосіб? Яке значення тут має те, що він був власністю Гібриди?» Цицерон був згоден з Октавієм – найбільш вірогідно, що це вчинили галли. Він навіть надіслав записку своєму другові, Фабіусу Санзі, який представляв в Сенаті інтереси галлів. У записці він питав, чи Фабіус вважає, що таке могло статися. Однак за годину Санга надіслав досить роздратовану відповідь, в якій заявив, що звісно ж, ні, такого бути не може, і що галли сильно образяться, якщо консул у подальшому наполягатиме на таких спекуляціях. Цицерон зітхнув, відкинув листа й спробував зібрати думки до купи. Та йому ніяк не вдавалося вигадати щось вдале – і незадовго до заходу сонця він знов наказав подати йому плащ і чоботи.

Я подумав, що хазяїн хоче прогулятися в громадському саду, який розташовувався недалеко від дому – він часто робив так, коли складав свої виступи. Та коли ми дісталися вершини пагорбу, замість того, аби повернути праворуч, він попрямував до Есквілінської брами – і, на свій подив, я усвідомив, що консул має намір перетнути сакральний кордон міста, вийти до місця, де спалюються трупи, – раніше він за будь-яку ціну уникав того, аби там з’являтися. Просто за воротами ми побачили носіїв з ручними возиками, які очікували на роботу, потім пройшли повз невисоку резиденцію ката – виконавцям смертних вироків було заборонено жити всередині кордонів міста. Зрештою ми вийшли на священну землю Лабітини, сповнену каркання воронів, і підійшли до храму. В той час цей храм був штабом гільдії могильників, і тут можна було придбати все необхідне для поховання, від приладдя для намащування тіла мерця і завершуючи ложем, на якому тіло спалювали. Цицерон узяв у мене грошей і пішов переговорити з жерцем. Він передав йому гаманець, і з’явилися два офіційних плакальники. Цицерон покликав мене.

– Ми саме вчасно, – сказав він.

Наша процесія мала, мабуть, досить кумедний вигляд, коли перетинала Есквілінське поле. Попереду йшли плакальники, в руках вони тримали горщики з пахощами, слідом ішов новообраний консул, а далі – я. Повсюди навколо нас вирувало полум’я похоронних багать, і лунали крики безутішних родичів. У повітрі висів запах пахощів – сильний, але недостатньо сильний для того, аби перебити сморід палаючих тіл. Плакальники привели нас до громадської устріни [3] Устріна – місце, де спалювали трупи. , де звалені на возику трупи очікували на свою чергу бути спаленими. Ці нікому не потрібні босі й голі тіла були такими ж жебраками в смерті, якими були й за життя. Лише тіло вбитого хлопчика було накрите – я впізнав його за парусиною, в яку він був туго загорнутий. Пара службовців легко закинули його на металеву решітку, Цицерон схилив голову, а наймані плакальники гучно застогнали, вочевидь, сподіваючись на гарні чайові. Полум’я ревіло і гнулося до землі під шквалом вітру, і дуже швидко все скінчилося – хлопчик пішов назустріч тому, що чекає, зрештою, на нас усіх.

Це видовище я не забуду ніколи.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Lustrum»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Lustrum» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Роберт Харрис - Enigma
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Помпеи
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Индекс страха
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Очищение
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Конклав
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Munich
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Офицер и шпион
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Диктатор
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Империй
Роберт Харрис
Роберт Харрис - Второй сон
Роберт Харрис
Роберт Харріс - Мюнхен
Роберт Харріс
Отзывы о книге «Lustrum»

Обсуждение, отзывы о книге «Lustrum» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x