Петро Лущик - Галицька сага. Майбутня сила

Так вони їхали польовою дорогою, розмовляючи зовсім не по-дитячому, чому були раді обидва: син радів, що його вже не вважають малим, як молодших братів, а Олекса ще раз переконався, що Гриць його не підведе.

Біля обійстя Кандиб Морози зупинили коней. По-перше, Олекса обіцяв зайти до Семена, а по-друге, зауважив перед хатою двох братів Кандиб – Івана та Гриця. Видно, старший син вчора приїхав до батьків.

Почувши, що поруч зупинилися коні, зі стайні вийшов Семен. Здавалося, шваґер Олекси не піддавався часу, був таким же струнким та підтягнутим, яким його пам’ятали, лише у волоссі уважний погляд міг помітити несміливу сивину.

– Засіяв? – поцікавився Семен, привітавшись з Олексою. – Щось скоро сьи впорав!

– Та я не один був! – серйозно мовив Олекса, кивнувши на сина.

– Ну, тоди справи у вас підуть скорше! Спочатку Гриць, потім Йосип з Йваном… Не пропадете!

– Та певно, що не пропадем! А я вижу, тобі тоже прийшла поміч!

І він кивнув на старшого сина.

– Приїхав вчера, – пояснив Семен. – Грицю, йди до нас!

Гриць Кандиба приставив вила до стіни і, на ходу витираючи руки, підійшов ближче.

– Слава Ісусу Христу, вуйку! – привітався він.

Хоч він і був у звичній сільській одежі, око Олекси відзначило у поведінці й словах племінника щось чуже, міське.

– Слава навіки, Грицю! – відказав Олекса. – Приїхав помогти батькам?

– Та поки їхав, то тато з Іваном все встигли зробити, – засміявся юнак.

– Значить, добре приїхав! – зробив висновок Олекса.

А Гриць підійшов до малого і подав йому руку.

– Ну, тезку, здоров! – привітався.

Чесно кажучи, малий Мороз не знав, що значить слово «тезко», але також із серйозним виразом обличчя привітався. А Семен з Олексою підійшли до лавки, що стояла перед хвірткою, мовчки закурили.

– Як тобі поле? – поцікавився Семен.

– Файне поле! Завжди таке хотів мати, – признався Олекса.

– Не дивно, що Павловський так сьи тримає за него! Таки торфовиско то не наш пісок! Як Ганя?

Семен питав за сестру, яка мало з’являлася на людях, та й до церкви не ходила, – після народження дочки ще не минуло сорок днів.

– Скоро зовидиш всіх. А чого не приходиш до нас?

– Та роботи багато! – відмахнувся Семен. – До того ж ніяк не можу відремонтувати косарку. Як сьи поламала в серпню, то вже не знаю, що робити. Всьо з Іваном перепробували!

– Так, техніка требує, щоб за нею ходили.

– Та в нас руки тоже ростуть з того місця, що треба!

Семен затягнувся.

– Чув, що Василь письмо написав, – сказав він.

Згадка про наймолодшого брата заставила Олексу задуматися. Лист, про який говорив Семен, прийшов три дні тому. Зазвичай такі листи завжди читалися родиною спільно, але від того часу, як сестра Марта переїхала до Кам’янки разом з Андрієм Вальком, де він отримав поважну і грошовиту роботу в «Маслосоюзі», спочатку Василеві листи читали у Перетині, потім оказією передавали у повітове місто, а вже наприкінці з ним знайомився Федір. Так у родині знали, що у Василя народилися дві дочки, яких назвали Олусь та Марта, він став заробляти більше і переїхав з сім’єю у нове помешкання.

– Що пише? Бо мій брат Іван не мастак щось писати. «Всьо добре, не переживайте, живий-здоровий». А Василь?

– Та прийдеш – почитаєш! Але й Василь не далеко втік від твого брата! Але щось пише завжди. Писав, що всередині лютого заледве не вбили його.

Почувши таке, Семен заледве не перехрестився.

– Як то?

– Вони з жінкою і дітьми віддихали у тамтому парку. Сам розумієш, що в місті лісу нема, то й лишають парки, щоб люди могли гуляти. Так во. Віддихають вони, шпацерують із дітьми, а тут почули, що стріляють!

– В місті? – здивувався Семен.

– Писав, що то сварилися між собою бандити. Таки багато вбили. А Василь хутко взьив на руки дочок і разом з Ганею, жінкою, втік.

– Так, видно, не зовсім добре життя було у тій Гамериці, куди так сьи рвуть поїхати галичани.

(Василь Мороз писав про знамениту бійню у день святого Валентина, влаштовану італійським мафіозі Аль Капоне своїм ірландським конкурентам, у якій було застрелено сім чоловік. Саме після неї його вплив на кримінальне життя Чикаго пішов на спад і врешті закінчився його арештом та ув’язненням. Здавалося, усі неприємності, пов’язані з кримінальними розборками на фоні «сухого закону», залишилися у минулому, але ще ніхто не знав, що чекатиме США та й увесь світ у жовтні.)

– А як у вас? – бажаючи змінити тему, поцікавився Олекса. – Що каже твій Гриць? Женитисьи не надумав?