Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Голмс залишив власні мемуари — «Особиста історія Голмса», які я знайшов у відділі рідкісних книжок бібліотеки Конгресу.

Також він написав щонайменше три зізнання. Перше з’являється в книжці Ґеєра. Третє й найбільш сенсаційне — у газеті «Philadelphia Inquirer», за яке він отримав великий гонорар. Хоча й здебільшого облудні, ці мемуари й зізнання сповнені важливих деталей, які узгоджувалися з фактами, встановленими судом чи віднайденими Ґеєром і численними репортерами, які писали в пресі про Голмса від його арешту в Бостоні. Я багато в чому спирався на газетні статті «Chicago Tribune» і двох філадельфійських газет «Inquirer» і «Public Ledger». Чимало з цих статей рясніють неточностями і, підозрюю, вигадками. Я передивився їх, вишукуючи безсумнівні факти й відтворення оригінальних документів: листів, телеграм, інтерв’ю та інших матеріалів з першого джерела, виявлених поліцією чи наданих свідками, які вийшли наперед, щойно «Жахливий замок» Голмса з’явився на перших шпальтах газет. Один із найбільш приголомшливих і доволі цікавих аспектів кримінального розслідування наприкінці ХІХ століття полягав у тому, наскільки близько поліція підпускала репортерів до місця злочину, навіть під час слідства. У певний момент під час слідства над Голмсом чиказький шеф поліції сказав кореспонденту «Tribune», що скоро, мабуть, буде командувати загоном журналістів у ролі детективів.

Істинних мотивів Голмса ми, мабуть, ніколи не дізнаємося. Зосередившись на його боротьбі за володіння іншими людьми та владу над ними, я подаю лише одну можливість, хоча й розумію, що можна назвати скільки завгодно інших мотивів. У своїй розповіді я спираюся на відомі деталі його історії та поведінки, а також на те, що судовим психіатрам відомо про серійних убивць-психопатів і ті сили, які ними керують. Доктор Джеймс О. Рейні, психіатр із Сіетла, який час від часу займається судовою експертизою, прочитав мій рукопис і поділився спостереженнями за вдачею психопатів, яких у сучасних психіатричних посібниках називають довшою і нуднішою назвою — людьми з антисоціальним розладом особистості. Добре, що Альфред Гічкок до цієї реформи назви не дожив.

Звичайно, убивства Голмса бачив (серед тих, хто залишися живим) лише він сам, але на сторінках цієї книжки я відтворюю два з його вбивств. Я довго бився над тим, як це робити, й не раз перечитував «З холодним серцем» Трумена Капоте, намагаючись зрозуміти, як автор будує свою похмуру та хвилюючу розповідь. На жаль, виносок і приміток Капоте не робив. Сцени убивства я вибудовував, вдаючись до відомих деталей, створюючи правдоподібну оповідь, як міг би робити прокурор на суді. Мій опис смерті Джулії Коннер від хлороформу ґрунтується на свідченнях експертів, присутніх на суді над Голмсом, щодо властивостей хлороформу та його дії на людське тіло.

Я не наймав дослідників і сам не проводив попередніх досліджень через інтернет. Мені потрібен безпосередній контакт із джерелами, і добути його можна лише в один спосіб. Для мене кожен похід у бібліотеку чи архів — це як маленька детективна історія. У таких походах завжди є моменти, коли минуле загоряється життям, неначе сірник у темряві. Під час одного візиту до Чиказького історичного товариства я знайшов справжні послання Прендерґаста до Альфреда Трюда. Я сам бачив, як сильно вдавлювався олівець у папір.

Цитати я намагався робити якомога лаконічнішими. Я цитую конкретні документи чи суперечливі матеріали, але широковідомі факти подаю без лапок. У двох сценах убивств я викладаю моє уявлення і цитую ті факти, які вважаю надійними. Подальші цитати являють собою мапу. Кожен, хто піде за нею моїми слідами, дійде таких самих висновків.

(нумерація сторінок наведена у відповідності до друкованого видання)

Пролог. На борту «Олімпіка»

С. 15. «Це відбувалося…»: Бьорнем вказує номер каюти в щоденниковому записі за 3 квітня 1912; Burnham Archives, Diary, Roll 2. Про «Олімпік» і «Титанік» див. Brinnin; Lynch; Eaton and Haas; and White Star. В останньому — репринтному виданні статей, надрукованих в 1911 році в Shipping World and Shipbuilder, детально описуються характеристики обох суден, а також додається план палуб і приміщень «Олімпіка».

С. 15. «Збільшення людського віку…»: Moore, Burnham, Architect, 2:172.

С. 19. «найвизначнішою подією…»: Miller, 488.

Частина I. Застигла музика

Чорне місто

С. 25. «Ще ніколи за весь час…»: Miller, 511.

С. 26. «Вітальні та спальні…»: Ibid., 516.

С. 26. «людина зі знятою шкірою»: Ibid., 193.