Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Але Голмс виявив, що розслідування Кауві мають небезпечніший побічний ефект. Розшукуючи інформацію про Голмса, той зміг підбурити всіх кредиторів Голмса, об’єднати їх — і торгівців меблями, і постачальників заліза, і виробників велосипедів, і решту, яких Голмс дурив ось уже п’ять років. Кредитори тепер разом оплатили послуги юриста Джорджа B. Чебмерлена, радника інкасувальної агенції Лафаєтта в Чикаго, і той не давав Голмсові спокою, ще відколи той не заплатив пічникам за вдосконалення печі в підвалі. Пізніше саме Чебмерлен скаже, що найпершим у Чикаго запідозрив, що Голмс — злочинець.

Восени 1893 року Чебмерлен зв’язався з Голмсом і покликав до свого кабінету на зустріч. Голмс гадав, що зустріч із Чебмерленом відбудеться сам-на-сам, але, прибувши на місце, виявив там людей із двадцять — кредиторів з їхніми адвокатами й детектива з поліції.

Голмс здивувався, але не розгубився. Він потискав усім руки, спокійно дивився в очі розлюченим кредиторам. Пристрасті одразу охололи на кілька градусів. Він умів так впливати на людей.

Чебмерлен запланував ту зустріч як пастку, хотів, щоб машкара ввічливого спокою впала з Голмса, і був приголомшений тим, наскільки той може залишатися безтурботним попри рівень ненависті, сконцентрованої в тому приміщенні. Чебмерлен сказав Голмсові, що разом він винен усім кредиторам щонайменше 50 тисяч доларів.

Голмс із цілком серйозним виразом обличчя прийняв ці претензії. Він розуміє їхні переймання. Він пояснив причину своїх помилок. Його амбіції бігли попереду здатності платити борги. Усе було б добре, і борги б він усі сплатив, коли б не паніка 1893 року, яка геть розорила його й знищила всі його надії, як і в безлічі інших людей і в Чикаго, і по всій країні загалом.

Чебмерлен із неймовірним подивом побачив, що дехто з кредиторів співчутливо закивав.

Очі Голмса сповнилися сльозами. Він від щирого серця просив пробачення. І запропонував вихід: він розрахується з боргами, давши групі кредиторів закладну під заставу всякого свого майна.

Чебмерлен ледь не розреготався, але один із юристів, присутніх у кабінеті, справді запропонував усім пристати на пропозицію Голмса. Чебмерлена це приголомшило: Голмс своєю облудною «душевністю», схоже, вгамував гнів кредиторів. Кілька хвилин тому вони привели детектива, щоб той заарештував Голмса, щойно той увійде до кабінету. А зараз вони готові обговорювати з ним, що робити далі.

Чебмерлен сказав Голмсові почекати в сусідній кімнаті.

Голмс так і вчинив. Спокійно став чекати.

У ході наради, де атмосфера ставала дедалі гарячішою, той юрист, який пропонував прийняти від Голмса оту закладну, вийшов з Чебмерленового кабінету буцімто попити води. Він поговорив із Голмсом. Що саме тоді сталося, зрозуміло не до кінця. Чебмерлен пізніше стверджував, той юрист надзвичайно образився, що його пропозицію не прийняли — і розповів Голмсові: кредитори знову схиляються до думки про його арешт. Також можливо, що Голмс просто купив у нього цю інформацію чи розчулив «щирим» каяттям і слізьми, — і той розповів йому, що хочуть зробити кредитори.

Юрист повернувся на зустріч.

Голмс утік.

Невдовзі Голмс поїхав до Форт-Ворта в штат Техас, аби там як слід скористатися землею Мінні Вільямс. У нього на цю нерухомість були плани. Частину ділянки він продасть, а на решті збудує триповерхову споруду — десь таку, як в Інґлвуді. А поки що він скористається нею, щоб забезпечити чинність своїх розписок. Він збирався вести життя приємне й заможне, принаймні доти, доки настане час переїхати ще кудись. Він узяв із собою помічника Бенджаміна Пайтзеля і нову наречену — тендітну красуню міс Джорджіану Йоук. Щойно перед від’їздом із Чикаго Голмс застрахував життя Пайтзеля у філадельфійській страховій компанії «Fidelity Mutual Life Association» на 10 000 доларів.

Протягом жовтня відвідуваність ярмарку різко зросла: дедалі більше людей розуміли, що часу подивитися на Біле місто залишається обмаль. 22 жовтня квитки купили 138 011 людей. Минуло два дні — і відвідувачів з квитками вже стало 244 127. Щодня на оглядовому колесі каталося 20 тисяч людей, на 80 % більше, ніж на початку місяця. Усі сподівалися, що відвідувачів ставатиме ще більше, і День закриття поб’є рекорд, встановлений на День Чикаго.

Щоб привабити людей на завершальну церемонію, Френк Міллет запланував цілий день гулянь із музикою, промовами, феєрверками й навіть «висадку Колумба» на з копіях «Ніньї», «Пінти» і «Санта-Марії», які в натуральний розмір зробили в Іспанії спеціально для виставки. Міллет покликав акторів на ролі Колумба та його капітанів; команди набиралися з чиказьких матросів. Міллет позичив тропічні дерева й інші рослини з Будинку садівництва, їх розставили на березі озера. Також він збирався засипати берег осіннім листям — дубовим і кленовим — на знак того, що Колумб прибув восени, хоча пальми не дуже поєднувалися з опалим листям. Прибувши, Колумб мав кинути меч на землю й проголосити Новий Світ землею Іспанії, а його команда тим часом прибере таких поз і стане так, як на двоцентовій поштовій марці на честь відкриття Америки. Тим часом, як писали в «Tribune», індіанці, найняті з команди Буффало Білла й різних частин виставки, будуть «обережно придивлятися» до тих, хто сходить на берег, щось вигукувати та бігати «туди й сюди». Цієї історичною реконструкцією Міллет сподівався перенести глядачів «на 400 років назад», незважаючи на те, що іспанські кораблі до берега підведуть парові буксири.