Айн Ренд - Джерело

Вона подумала: «Він думає про те ж, що і я — про цю мить зранку. Ґейл не зрозуміє — це не про нього і Ґейла, а цього разу про нього і про мене».

Вайненд сказав:

— Ти клятий бовдур. Це на тебе не схоже, навіть якщо це жарт. Щось тебе вбиває. Що?

— Вентиляційні шахти, цієї миті. Дуже вперті вентиляційні шахти.

— Для кого?

— Для клієнтів… У мене зараз різноманітні клієнти.

— Ти мусиш працювати вночі?

— Так — саме для цих людей. Дуже особливе замовлення. Не можу навіть принести його до бюро.

— Про що ти?

— Ні про що. Не зважай. Я напівсонний.

Вона подумала: «Це данина Ґейлові, довіра переможця — він розслабився наче кіт, а коти відпочивають лише в присутності тих, кого люблять».

— Після вечері я зажену тебе нагору, замкну двері, — сказав Вайненд, — і залишу на дванадцять годин виспатися.

— Гаразд.

— Хочеш прокинутися рано? Ходімо поплаваємо вдосвіта.

— Ґейле, містер Рорк втомлений, — різко мовила Домінік.

Рорк оперся на лікті й глянув на неї. Вона побачила в його погляді розуміння.

— Ґейле, ти переймаєш погані звички заміських жителів, — продовжила вона, — нав'язуючи свій сільський розклад гостям із міста, які не звикли до цього.

Вона думала: «Нехай вона залишиться моєю — ця єдина мить, коли ти йшов до озера, — не дозволь Ґейлові забрати і її, як усе інше».

— Ти не можеш командувати містером Рорком, наче він твій працівник у «Знамені».

— Я не знаю жодної людини в світі, якою хотів би керувати більше, ніж містером Рорком, — весело сказав Вайненд, — якщо це зійде мені з рук.

— Тобі це і сходить із рук.

— Я не проти того, щоб мною покерували, місіс Вайненд, — відповів Рорк. — Якщо це такий здібний чоловік, як Ґейл.

«Дозволь мені виграти цього разу, — думала вона, — будь ласка, дозволь мені виграти. Тобі це нічого не варто — це безглуздо і геть нічого не означає, — але відмов йому, відмов йому заради пам'яті про цю мить, що належала не йому».

— Думаю, містере Рорк, вам краще відпочити. Вам потрібно завтра виспатися. Я накажу слугам не турбувати вас.

— Ні, не варто, місіс Вайненд, дякую, за кілька годин я очуняю. Я люблю плавати до сніданку. Ґейле, постукай у мої двері, коли будеш готовим, і підемо плавати.

Вона обвела поглядом поверхню озера і безлюдні, без жодного іншого будинку поблизу, пагорби — тільки вода, дерева і сонце, їхній світ — і подумала, що він має рацію — вони належали одне одному, всі троє.

Проект Кортландту представляв шість 15-поверхівок, кожну з яких було спроектовано у вигляді зірки неправильної форми із променями, що розходилися від центральної споруди. Ці споруди мали ліфти, сходи, опалення та всі комунікації. Житлові приміщення йшли від центру подовгастими трикутниками, із трьох сторін впускаючи світло й повітря. Стелі виготовлено із блоків, внутрішні стіни викладено пластиковими плитками, що їх не потрібно було ані штукатурити, ані фарбувати. Системи обігріву та електропроводка ховалися в металевих трубах, прокладених уздовж плінтусів; їх можна було легко демонтувати і за необхідності замінити; кухні та ванні кімнати було виготовлено у вигляді заводських блоків; внутрішні перегородки з легкого матеріалу ховалися в стіну, щоб перетворити приміщення в одну велику кімнату чи розділити його; коридорів та вестибюлів було небагато, тому їх легко було прибирати, витрачаючи мінімум коштів та робочої сили на їхнє утримання. Весь план був композицією трикутників. Будинки з бетонних блоків утворювали комплексне поєднання простих чітких ліній; жодних орнаментів — вони просто не були потрібні; сама форма будинків була досконала, наче скульптура.

Еллсворт Тухі навіть не поглянув на плани, розкладені Кітінґом на його столі. Він витріщився на ескіз у перспективі, роззявивши рота.

Потім відкинув голову назад і розреготався.

— Пітере, — сказав він, — ти геній.

І дoдав:

— Думаю, ти чудово розумієш, про що я. — Кітінґ незворушно, без цікавості поглянув на нього. — Ти досягнув успіху в тому, в чому я намагався досягти все життя, у тому, що цілі покоління і криваві битви минулого намагалися здобути. Знімаю перед тобою капелюха, Пітере, у захваті та благоговінні.

— Подивися на плани, — апатично сказав Кітінґ. — Квартири можна орендувати по 10 доларів.

— Не маю в цьому ані найменшого сумніву. Не мушу дивитися. О так, Пітере, цей проект пройде. Не хвилюйся. Його затвердять. Пітере, вітаю.

— Ти клятий дурень! — кричав Ґейл Вайненд. — Що ти замислив?