Маргарет Мітчелл - Звіяні вітром. Кн.1

— «Всевладний Цезар вмер і спорохнів» [34] Слова Гамлета з однойменної трагедії В. Шекспіра; дія V, сцена І (пер. Л. Гребінки). ,— процитувала Мелані, сумовито всміхаючись.— Не роби цього, Скарлет. Збережи їх для Вейда. Колись він пишатиметься ними.

— Про «всевладного Цезаря» я нічого не знаю,— спокійно мовив Вілл,— але ось до Вейда те, що я привіз, якраз і стосується, міс Меллі. Я маю на увазі віршик, приліплений тут на звороті. Міс Скарлет, я знаю, до віршиків не дуже охоча, та цей, може, їй і сподобається.

Він обернув банкноту на другий бік. Там було наклеєно клаптик обгорткового паперу, списаний блідим саморобним чорнилом. Вілл кахикнув і не без напруження став повільно читати.

— Називається так: «Рядки на звороті конфедератської банкноти»:

— Ой, як чудово! Як зворушливо! — скрикнула Мелані.— Скарлет, ні в якому разі не віддавай ці гроші Мамці обклеювати мансарду! Це ж не просто папірці, треба зберегти їх, щоб вони були, як отут сказано, «за пам’ятку людям».

— Та не будь така сентиментальна, Меллі! Папір — це тільки папір, а в нас його зовсім мало, і мені набридло вічно чути бурчання Мамки, що у мансарді протяги у шпаринах. А коли Вейд підросте, в мене, сподіваюся, буде для нього досить зелених банкнот замість цього конфедератського непотребу.

Поки вони розмовляли, Вілл помахував банкнотою в руці, приманюючи малого Бо повзти до нього. Нараз він підвів голову, приклав долоню до очей і глянув на алею від дороги.

— Маємо гостя,— сказав він, мружачись від сонця.— Ще один солдат.

Скарлет простежила за його поглядом і побачила знайоме видовище: кедровою алеєю, схиливши голову й натужно переставляючи ноги, йде бородань у лахманах з решток синьої та сірої уніформ.

— А я вже гадала, що солдати всі перейшли,— промовила вона.— Сподіваюся, цей хоч не дуже голодний.

— А по-моєму — голодний, навіть дуже,— коротко зауважив Вілл.

Мелані підвелася з місця.

— Піду скажу Ділсі, нехай поставить ще одну тарілку,— сказала вона.— І попереджу Мамку, щоб не зразу стягувала одежу з бідолахи і...

Вона так різко урвала мову, що Скарлет у подиві перевела на неї погляд. Худенькою рукою Мелані трималася за горло, наче її щось душило, і було видно, як під білою шкірою швидко пульсує жилка. Обличчя у неї пополотніло, а карі очі неприродно розширились.

«Зараз вона знепритомніє»,— подумала Скарлет, пориваючись на ноги, щоб підтримати її за плече.

Але Мелані блискавично відкинула її руку й метнулася вниз східцями. Вона летіла по стежці, посиланій жорствою, так легко, мов птах, вицвілі спідниці маяли за нею, а руки були простягнені вперед. І враз Скарлет відчула немов удар під серце: їй усе стало ясно. Вона прихилилася до колони й стала дивитись, як солдат підвів лице, покрите розкошланим русявим заростом, і, втупившись у будинок, застиг на місці, наче не мав сили ступнути ще крок. Серце у неї завмерло, а тоді шалено закалатало, у той час як Меллі, скрикнувши не знати що, кинулась в обійми цьому брудному солдатові, а він схилив голову до її обличчя. В раптовому пориві Скарлет шарпнулася вниз, але Віллова рука стримала її, вхопивши за поділ сукні.

— Не заважайте їм,— тихо сказав він.

— Пусти мене, дурню! Пусти! Це ж Ешлі!

Він, однак, не послабив стиску.

— Адже він усе-таки її чоловік, хіба ні? — стримано запитав Вілл, і Скарлет, безтямна від радості й безсилої люті, глянула Віллові в обличчя й побачила у спокійній глибині його очей зрозуміння та співчуття.

Так називався стародавній осідок верховних королів Ірландії. (Тут і далі приміт. перекладача).

Конфедерація — точніше, Конфедеративні Штати Америки (КША) — державне об’єднання південних рабовласницьких штатів США після їх виходу з Союзу в 1861 р. Утворення Конфедерації спричинилось до Громадянської війни 1861—65 рр. між Півднем і Північчю.

Борегард, П’єр Густав Тутан де (1818—1893) — генерал Конфедерації. Взяття південцями 13.IV. 1861 р. Форту Самтер — військового укріплення поблизу м. Чарлстона у штаті Південна Кароліна — було безпосереднім поштовхом до початку Громадянської війни.