Володимир Кільченський - Вітри сподівань

Ярема, допомагаючи Даринці, посміхався з її замовлянь, а коли половину справи зробили і посідали на перепочинок, запропонував на вечір влаштувати вечерю по-козацькому. Старший Миколка зголосився погукати Тимка та родину ковалів. Після домовленості про вечерю Ярема заходився побіля м’яса, готуючи його до вживання. Домашні насміхалися над його стараннями, але хлопцеві було байдуже. Невдовзі обсмажене на пательнях м’ясо вже булькало в казанах. Ярема повернувся з Гриців, несучи пучки трав. Він заявив заготівникам, що незабаром на них чекає незвичайна вечеря.

Даринка з матір’ю Тетяною заходилися розстеляти під грушею квітчасті рядна. Коли закінчили домашні справи, прийшли гості. Під деревом вмостився чималий гурт, аби посмакувати дичиною. Андрій з Яремою взялися частувати гостей, не дозволяючи клопотатися Даринці.

— По-козацькому — так по-козацькому, частуйтеся… Ми сьогодні Грицька будемо у приймаки виряджати, — весело сповістив Андрій. — Влаштуємо йому співки, а після вінчання, з понеділка, Грицько піде наживати добро у Троянів.

Гості та господарі з розумінням кивали головами і посміхалися, а після розповіді Яреми про втечу від кабана глузували з хлопців, проте і хвалили за кмітливість.

Почали цигикати двоє музик, і малі та великі ставали в коло та витанцьовували навколо Грицька, а він — поважно підкрутив вуса і пішов навприсядки.

Орися затягнула веселу пісню, під яку легко танцюється гуртом, і подруги дружно підхопили:

Даринка, тримаючись за дужу правицю Андрія, також летіла по колу разом з усіма і щасливо сміялася, раз у раз зиркаючи у бік чоловіка. До Грицька в коло повибігала малеча — і давай витанцьовувати на його манер. Люди дивилися на вихиляси дітвори, з кола танцюючих долинали підбадьорливі вигуки та сміх.

Втомившись, Грицько зробив спробу вислизнути з кола, та де там… Ярема вимагав з нього парубоцьку відступну, і довелося Тетяні Підлужній задовольнити Ярему склянкою оковитої.

Гуляки поступово полишали дворище Підлужних: малечу час було вкладати спати. Даринка з Андрієм запросили всіх до затону — посидіти біля вогнища і поспівати пісень, як колись було на вечорницях. Веселим гуртом рушили до затону і, швидко розпаливши багаття, повсідалися навколо. Кожна молода жіночка прихилилася до свого чоловіка, і Орися затягнула:

Довго цього вечора чулися співи і долинали далеко — аж до Самарських лісів. Коли молоді люди радилися, яку далі почати пісню, то чули співи з іншого боку селища, і їхній гурт заводив нову. Гарно було на душі в Андрія і Даринки, котрим опісля повернення козака з війни не доводилося довго бути на гульках через родинні клопоти. Щастя спільної близькості відчували всі жіночки, і кожна з любов’ю притискалася до свого чоловіка, відчуваючи значимість їхньої пари в гурті.

Наспівавшись досхочу, почали прохати Ярему розповісти про їхній торішній похід з військом Богдана. Ярема розповідав майже без вигадок, а якщо було непереливки козакам, то говорив, що Андрій у той час був в іншому місці, і Даринка полегшено зітхала та торкалася устами руки чоловіка, що надійно обіймала її за плечі.

Розходилися пізно — під тьохкання соловейків, тріскотіння цвіркунів та різноголосся інших істот, що влаштовували свої співки людям у відповідь.