Томас Кініллі - Список Шиндлера

Крім цих турбот, Оскара хвилювали есесівські слідчі, які заарештували Амона. Він майже очікував, що його заарештують чи — ще гірше — по-серйозному допитуватимуть щодо зв’язків із колишнім комендантом. Він був достатньо мудрим, щоб передбачити такий варіант розвитку подій, адже одним із пояснень, звідки взялися вісімдесят тисяч райхсмарок, що їх знайшли слідчі, в Амона було: «Мені їх дав Оскар Шиндлер, щоб я м’якше ставився до євреїв». Так що Оскар водночас тримав контакт із товаришами з Поморської, які могли йому повідомляти, в який бік іде розслідування справи Ґьота.

Нарешті, оскільки табір у Брюннліці буде повністю підпорядкований табору Ґрьосс-Розен, то він уже домовлявся з комендантом Ґрьосс-Розену штурмбанфюрером Гассебрьоком. Під керівництвом Гассебрьока в системі Ґрьосс-Розену загине сто тисяч людей, але коли Оскар душевно розмовляв із цим комендантом і їхав на зустріч із ним до Нижньої Силезії, він хвилював Оскара найменше. Тепер Шиндлер уже звик зустрічатися з блискучими вбивцями і помітив, що Гассебрьок наче й вдячний йому за розширення імперії Ґрьосс-Розену до Моравії. Адже в того було імперське мислення. Він контролював сто три дочірні табори (Брюннліц стане сто четвертим і — зі своїми понад тисячею в’язнів і складною промисловістю — стане чималим набутком). Сімдесят вісім таборів Гассебрьока розташовувалися у Польщі, шістнадцять — у Чехословаччині, десять — у Райху. Він був значно поважнішим начальником, аніж будь-коли міг стати Амон.

Витрачаючи стільки часу на задобрення, підлещування і паперові справи того тижня, коли згортали Плашув, Оскар просто фізично не міг стежити за Ґольдберґом, навіть коли б мав на це повноваження. У кожному разі, як свідчать спогади в’язнів, навіть в останню добу, коли панував хаос і все гуло, Ґольдберґ — Володар Списків — сидів посеред усього гармидеру і приймав замовлення.

Наприклад, доктор Ідек Шиндель ходив до Ґольдберґа записувати себе і двох молодших братів на Брюннліц. Ґольдберґ нічого не сказав, а Шиндель нічого не міг дізнатися до п’ятнадцятого жовтня, коли чоловіків із табору погнали до вагонів для худоби, — тоді стало зрозуміло, що ні він, ні його брати не потрапляють до табору Шиндлера. Але вони все одно стали до лав Шиндлерового люду. Далі була сцена з зображення Страшного Суду: тих, хто без відповідного знаку прокрадається до групи праведників, помічає ангел розплати. У цій ролі виступив обершарфюрер Мюллер, він підбіг до лікаря з нагайкою і вдарив його по лівій щоці, по правій, знову по лівій, знову по правій широким кінцем шкіряного ременя і весело питав: «Що ти забув у цій шерензі?»

Шинделя змусять залишитися з маленькою групою, яка займалася ліквідацією Плашува, а тоді їхати до Аушвіцу у вагоні, повному хворих жінок. Їх потім усіх посадять до бараку в одному з кутів табору і залишать помирати. А проте більшість із них через недогляд керівництва табору і перебування поза звичним режимом того місця виживуть. Самого Шинделя відправлять у Флоссенбурґ, а потім, разом із братами, на марш смерті. Він дивом виживе, а наймолодшого брата застрелять на марші в передостанній день війни. Ось так думка про список Шиндлера, без жодного лихого наміру з боку Оскара, але з недоброї руки Ґольдберґа і досі мучить тих, хто вижив, як мучила і в ті сповнені відчаю жовтневі дні.

У кожного — своя історія про список. Генрі Роснер приєднався до людей Шиндлера, але сержант помітив його скрипку і, знаючи, що Амон вимагатиме музики, якщо його випустять, відправив скрипаля назад. Тоді Роснер сховав скрипку під одяг, тримаючи верхній кінець грифа під пахвою. Він знову став у шеренгу, і його пропустили у вагон на табір Шиндлера. Роснер був одним із тих, кому Оскар обіцяв особисто, тож він завжди був у списку. Так само і Єрети: старий пан Єрет з фабрики ящиків і пані Хая Єрет, котра в списку значилася розпливчасто і благонадійно як Metallarbeiterin — працівниця по металу. Були і Перлмани, і давні працівники «Емалії», і Левартови. Насправді, попри старання Ґольдберґа, до Оскара поїхала більшість тих людей, про яких він просив, хоча траплялися й сюрпризи. Такий розумний чоловік, як Оскар, напевне, не здивувався, виявивши серед мешканців Брюннліцу Марселя Ґольдберґа власною персоною.

Але були й приємніші несподіванки. Наприклад, Польдек Пфефферберґ, якого випадково пропустили, а Ґольдберґ не вписав без діамантів, дав зрозуміти, що хоче добути горілки: може заплатити одягом чи хлібом. Добувши пляшку, він отримав дозвіл занести її до будівлі ординарців на Єрусалимській, де тоді чергував Шрайбер. Леопольд вручив Шрайберові пляшку і попросив його змусити Ґольдберґа записати його і Мілу.