Примо Леви - Чи це людина

Крім того, санітари мають величезні прибутки від торгівлі ложками. У концтаборі новоприбулим ложок не дають, хоч напіврідку баланду споживати без них неможливо. Ложки виробляють у Буні тайкома у вільний час гефтлінги, які працюють як кваліфіковані робітники у командах ковалів та бляхарів; це грубі і важкі знаряддя, зроблені з кованої бляхи, часто із заточеним руків’ям, щоб вони водночас могли слугувати ножем для нарізання хліба. Самі виробники продають їх прямо новоприбулим: проста ложка коштує половину пайки, ложка-ніж — три чверті пайки хліба. Існує правило, що в Ка-Бе можна ввійти з ложкою, але вийти з нею не можна. Санітари вилучають ложки в одужалих у момент виписки, ще до того, як ті одягнуться, і пускають їх у продаж на біржі. Додавши до ложок одужалих ложки померлих та селекціонованих, санітари щодня дістають прибуток від продажу приблизно п’ятдесяти ложок. А виписані зі шпиталю змушені повертатися на роботу у невигідному становищі, бо їм доводиться виділити половину хлібної пайки на придбання нової ложки.

І врешті, Ка-Бе є головним клієнтом крадіїв і скупником того, що крали в Буні, — добрих двадцять літрів баланди, яку отримує Ка-Бе, виділяється щодня у фонд закупівлі найрізноманітніших товарів у відповідних спеціалістів. Хтось краде тонку гумову трубку, яку в Ка-Бе використовують для клізм та шлункових зондів; хтось пропонує кольорові олівці та чорнило, потрібні для складної звітності канцелярії Ка-Бе; термометри, скляні пробірки та хімічні реактиви покидають склади Буни в кишенях гефтлінгів і знаходять застосування в лазареті для медичних потреб.

Не хочу бути нескромним, але мушу додати, що саме в нас з Альберто з’явилась ідея вкрасти кілька сувоїв міліметрового паперу для термографів у сушильному цеху і запропонувати їх головному лікареві Ка-Бе, підказавши, що їх можна застосувати для діаграм пульс-температура.

Як підсумок можна сказати, що крадіжки в Буні, за які карає цивільне керівництво, дозволяють і заохочують есесівці; крадіжки в концтаборі, з якими щосили борються есесівці, цивільні вважають нормальними операціями обміну; крадіжки серед гефтлінгів загалом караються, але покара стосується однаково серйозно і злодія, і обкраденого. Тепер нехай читач поміркує, що могли означати в концтаборі наші слова «добре» і «погано», «слушно» і «неслушно»; нехай кожен подумає, на основі змальованої картини та наведених прикладів, наскільки наше звичайне уявлення про мораль могло зберегтися по цей бік колючого дроту.

Таким — як це ми вже розповідали і розповідатимемо ще — є неоднозначне життя в таборі. У наші дні цим суворим життям живуть, викинуті на дно, багато людей, але кожен протягом відносно короткого часу; тому можна замислитись над тим, чи справді варто і слушно зберігати пам’ять про ці нечувані умови людського життя.

На це запитання нам хочеться відповісти ствердно. Бо ми переконані, що нема такого людського досвіду, який був би позбавлений сенсу і не вартував би аналізу, і що, розглядаючи цей особливий світ, про який ведемо мову, можна навіть дійти деяких фундаментальних висновків, хоча й не завжди позитивних. Нам би хотілось поговорити про те, що концтабір був значною мірою також гігантським біологічним і суспільним експериментом.

Тисячі індивідів різного віку, стану, походження, мови, культури та звичаїв опиняються за колючим дротом, їх примушують жити у незмінному, контрольованому, ідентичному для всіх режимі, за якого жодна потреба не задовольняється повністю — це ж ідеальні умови для експериментатора, який хоче встановити, що є невід’ємним, а що набутим у поведінці людинитварини в умовах боротьби за життя.

Ми не віримо у найочевидніший і найлегший висновок: буцім людина є за своєю суттю брутальною, егоїстичною і нерозумною істотою, і саме так вона поводиться, коли позбавити її всіх цивілізаційних інститутів, і що «гефтлінг» — це і є людина без гальм. Ми радше схильні думати, що з цього можна виснувати тільки те, що супроти потреби і нестерпних фізичних злигоднів чимало соціальних звичаїв та інстинктів просто замовкають.

Натомість вартим уваги здається нам ось який факт: виявляється, що серед людей є дві дуже виразно розмежовані категорії — врятовані і пропащі. Інші пари протилежностей (добрі і лихі, мудрі і дурні, боягузливі і відважні, нещасні і щасливі) далеко не такі чіткі, здаються менш внутрішньо притаманними, а насамперед допускають численніші і складніші проміжні варіанти.