Владимир Рутковский - Вогонь до вогню

— Так, — неголосно відказав той.

— Відома нам і думка князя волинського, — продовжував Ольгерд. — Що б ми не вирішили, він сидітиме на місці і буде стежити за діями короля польського. Чи не так, Любарте?

— Тобі видніше, — відказав Любарт. — Ти ж великий князь, а не я. Та коли вирішите йти на Мамая — мені з вами не по дорозі. Нічого мені робити за тридев’ять земель від мого столу.

Князь волинський окинув всіх присутніх зверхнім поглядом. Так було не вперше, і князі розуміли, що то означає. Любарт не приховував, що всі вони сіли на свої столи з ласки великого князя Гедимина і лише його, Любарта, запросили на князівство галицькі та волинські боляри. Тож він передусім мав опікуватися інтересами своїх людей і вже потім — великого князівства.

— Врахуємо і твою думку, брате, — згодився Ольгерд. За тим підпер долонею щоку і, хитро примружившись, запитав: — А що ти скажеш, коли в разі перемоги над Ногаєвичами князеві волинському будуть запропоновані землі по Дністру аж до Чорного моря — ті, якими володіли колись князі галицькі? Але за тієї умови, що ти залишиш у своїх замках міцну залогу, а з рештою війська приєднаєшся до інших князів.

Погляди всіх зупинилися на Любартові. Лише Коріят стривожено перезирнувся з синами.

— Треба подумати, — пощипуючи борідку, відказав Любарт.

Князі засміялися. А коли пожвавлення вляглося, князь брянський запитав:

— То що, батьку, треба готуватися в похід на Ногаєвичів?

Деякий час великий князь уважно роздивлявся свого шалапутного сина. Тоді відказав:

— Навпаки. Ми підемо в протилежний від них бік.

Обличчя князя брянського видовжилося:

— Як це? — не зрозумів він.

— А так, — похмуро посміхнувся Ольгерд. — Я хочу сам подивитися, що ти там накоїв над своїм Сеймом.

Якщо ви вже знайомі з першою частиною трилогії Володимира Рутківського, то сміливо можете перегорнути сторінку. Та якщо ви не читали цієї книжки, а вам кортить дізнатися, які пригоди привели молодого волинського князя-лицаря на порубіжжя між Україною-Руссю та Степом, візьміть «Двобій з тінню» — не пожалкуєте.