Софі Перино - Дочка Медічі

Чому саме вона? Чому? У свиті її величності можна знайти дюжину інших фрейлін — більш вишуканих, привабливих і приємних у спілкуванні. Навіть дві дюжини. Я кажу собі, що була би поблажливою, якби Генріх обрав когось із них, але насправді я сумніваюсь. Я вважаю, що мій брат належить мені. Він мій повірник, мій партнер для танців, і мене дратує, що йому потрібна інша жінка.

Минають години, а я все сподіваюсь, що Анжу прийде та вибачиться за те, що мені довелося побачити. Нарешті я здаюсь і прошу Жийону принести мені холодну вечерю. Не в змозі заспокоїтися, я йду спати. Уві сні я бачу Генріха та Рене. Він цілує їй шию точнісінько так, як було насправді, а вона сміється — сміється наді мною. Я кличу його й наступної миті дивовижним чином, можливим лише уві сні, виявляється, що це я притиснута до стіни. І мою шию він цілує. Я прокидаюсь і різко підводжусь, відчуваючи дивне збудження в глибинах мого тіла. Мати сидить перед туалетним столиком і розчісує волосся, готуючись спати. Я рада, що мене приховує тінь; було б жахливо, якби вона помітила мій стан. Дякувати Богу, мої думки ніхто не може прочитати. Хоча я збентежена цим сном, я ще й розгнівана — розгнівана на Генріха.

— Анжу має зв’язок із мадемуазель де Р’є,— випалюю я.

Мати припиняє розчісувати волосся і дивиться на моє відображення у дзеркалі, бліде, з широко розплющеними очима.

— Я помітила,— відповідає вона.

Це добре.

— І що ви плануєте робити?

Вона з цікавістю дивиться на мене.

— Нічого. Ваш брат — дорослий чоловік і поводиться відповідним чином.

— Я не розумію.

Мати зітхає.

— Якби ж вам не треба було розуміти. Це незручна тема, але я поясню, оскільки жінка, яка не розуміє потреб чоловіка, приречена бути дружиною з розбитим серцем і опиниться в невигідному становищі,— на мить її очі мутнішають. Потім вона розправляє плечі, погляд знову стає пронизливим.— Вам рідко вдасться бути єдиною жінкою у житті важливих для вас чоловіків. Не має значення, чи матимете ви лише одного чоловіка або, якщо Бог дасть, народите синів, хай там як, ви мусите змиритися з тим, що ділите їх із коханками.

Мені важко ковтати.

— Вам не обов’язково має подобатися така ситуація,— каже мати.— Ви можете навіть помститися. Пам’ятаєте, коли ви були маленькою, я забрала палац Шенонсо у Діани де Пуатьє? — вона усміхається.— То була моя помста. Але зверніть увагу: я чекала, доки ваш батько не помер.

Звісно, я чула цю історію, всі її чули. Так само, як і всі, включаючи дітей мого батька, знали, що Діана де Пуатьє була його коханкою. Проте чути це з уст матері — інша справа. Я стискаю коліна й нервово обвиваю їх руками.

— Поки його величність був живий, я люб’язно поводилася з цією пані заради короля,— веде далі мати,— але й задля мого блага теж. Якби я турбувала вашого батька, наполягала, аби він позбувся її, я нічого не досягла б — лише розгнівала його та втратила владу і впливовість, яких я прагнула. Але я опанувала себе. Я не просто розповідаю вам цю історію, а даю урок, яким ви можете скористатися у майбутньому.

Наблизившись до ліжка, вона сідає і торкається моєї руки.

— Вам вигідно терпіти та ігнорувати менш небезпечних жінок — тих, хто поступається вам розумом, тих, кому бракує зв’язків при дворі, або тих, чиї особисті якості не передбачають тривалого володарювання. Жінка, від якої чоловік швидко втомлюється, не є особливою загрозою. У випадку з вашим батьком я не мала нагоди вплинути на цей зв’язок. Діана де Пуатьє підкорила серце короля до мого прибуття до франції. Якби я приїхала і виявила, що його величність не має коханки, я поставила б собі за мету підштовхнути його до відданої мені жінки. Коли йдеться про чоловіка, треба бути розумною.

— Але Анжу не ваш чоловік. Він ваш син. Якщо ви накажете йому, він покине мадемуазель де Р’є.

— Ви надто переймаєтесь цією ситуацією,— роздратовано відповідає вона.— Ви маєте рацію в тому, що жінка має більше влади над своєю дитиною, ніж над чоловіком. Проте сини — теж чоловіки. Вони можуть збитися з пуття, знехтувати порадами тих, хто найбільше дбає про них, у погоні за гарними очима та покірливо розведеними стегнами.

Я відвертаюсь. Мені зле від думки про розведені стегна Рене, які я нещодавно бачила. Незважаючи на моє збентеження, мати веде далі:

— Ваш брат на порозі змужніння, і його шлях до зрілості буде чудовим. Його навчали іноземних мов, основ дипломатії, мистецтва бою. Його освіта не буде повною, доки він не стане досвідченим у статевих стосунках. Я розглянула кандидатуру мадемуазель, і, гадаю, вона добре впорається із завданням. Вона задовольнить його плотські бажання, але я не боюсь, що він захопиться надто сильно і дозволить їй впливати на нього.