Геза Гардоні - Зірки Егера

Угорське життя XVI ст. зображено в романі на основі достовірних документальних матеріалів. Коли роман уже було закінчено, письменник зробив такий гіркий запис у своєму щоденнику: «Подобається це комусь чи ні, але я навряд чи ще колись візьмуся за написання такого роману. Це розвага для багатих людей. Та й хто сьогодні шукає правди в романі?»

Невідомо, чи пережив би цей твір час, якби письменник тільки суворо дотримувався зображення реальних фактів у зв'язку з обороною Егера. Сухі факти навряд чи змогли б оживити епоху й справити емоційний вплив на читача. Гардоні як художник-романіст прагнув насамперед переконливо показати внутрішню логіку того, як усе-таки вдалося згуртувати роз'єднані сили, досягти монолітності в країні, що страждала від міжусобиць, чвар, і взагалі, як змогли дві тисячі захисників замку витримати навалу стотисячного турецького війська.

Було б наївно уявляти собі захисників фортеці якимись над-героями, людьми, позбавленими почуття страху. Проте стотисячне турецьке військо не викликало серед них паніки. Дві тисячі відважних егерців стримують ворожий натиск. Наштовхнувшись на стійкий опір, знекровлений ворог змушений зняти облогу і відступити. Замок було врятовано героїчними зусиллями селян-кріпаків, ремісників міст, трудового люду.

Найголовніше завдання для Гардоні полягало в тому, щоб показати героїчний подвиг народу як шлях до відродження країни.

Патріотизм, ненависть до ворога, готовність віддати життя заради інтересів батьківщини, що так захоплюють нас у Гергеї Борнеміссі, притаманні й іншим захисникам замку. Образ Гергея невід'ємний від колективного образу героїчного народу.

З великою любов'ю і теплотою малює Гардоні образи тих, хто прийшов захищати замок. В обороні Егерського замку відзначилися не тільки солдати й офіцери — професійні воїни. Гардоні малює десятки епізодичних постатей, виділяючи в кожному випадку якісь примітні індивідуальні риси. Колективний образ захисників замку — це, за задумом Гардоні, своєрідна модель усього народу. Тому тут представлені різні соціальні верстви, різні національності. Довкола Гергея Борнемісси згуртовані люди різних доль, часом з травмованою душею, і це надає зображуваному більшої реалістичності, правдивості, розкриває широку шкалу добра і зла.

Час і простір у другій книзі роману дуже спресовані. Без зайвих описів та виступів письменник переносить нас у гущу подій. І вже перший постріл гармати настроює на драматичний лад. Звичайно, у захисників фортеці можливості обмежені. Але переважаючій силі ворога вони протиставляють хоробрість, стійкість і кмітливість. «Розумом фортеці» називає Добо Гергея Борнеміссу. В боях за Егер, коли турецькі полчища, не рахуючись з великими втратами, сунули на штурм замку, повною мірою виявилися такі кращі риси характеру Гергея, як сміливість, винахідливість, незламний оптимізм. У найкритичніші моменти, коли ворог міг от-от увірватися на територію замку, його зустрічав один сюрприз за одним. То на турків котилося велетенське колесо, що стріляло на всі боки, поливаючи вогнем широкий прохід, знищуючи на своєму шляху живу силу, то несподівано займався вогнем поміст, з якого ворог сподівався перелізти через мури фортеці, то на його голови летіли вогненні гранати...

Натиск ворога на фортецю був такий запеклий, що в декого із захисників не витримали нерви. Серед егерців раптом виявився зрадник. То був командир загону найманців, яких прислало місто Кошіце, лейтенант Гегедюш. Виявивши слабодухість, дбаючи тільки про свою шкуру, він увійшов у контакт з турками і мав намір впустити їх у замок через підземний хід.

Кульмінацією твору є останній день облоги. Ворог робить відчайдушну спробу зламати героїчний опір захисників замку. Тепер у бою нарівні з чоловіками змушені брати участь і жінки, всі, хто перебував тоді на території замку. Егерські жінки продемонстрували справжні чудеса героїзму, уславившись своїм подвигом на віки. Їхня допомога відіграла вирішальну роль, переломила хід бою. Турки змушені були і цього разу відступити, повністю відмовившись від наміру оволодіти фортецею.

Не можна не відчути щирого захоплення письменника героїзмом своїх персонажів, його палкої любові до рідного народу. Гардоні переслідував конкретну мету, прагнучи передати наступним поколінням уроки минулого. Важкою ціною дісталася перемога. Триста оборонців віддали життя за Егерську фортецю. Загинув старий Цецеї, важко поранений Іштван Добо — без сумніву, один з кращих образів роману. На його плечі лягла вся турбота по організації оборони і найбільша відповідальність за долі людей. Його мужність, відданість інтересам батьківщини служать прикладом для наслідування. Під час облоги Егерської фортеці найповніше виявляються його прекрасні якості здібного, сміливого командира. Бити ворога сміливо і нещадно, вірно служити інтересам батьківщини до останнього подиху — ось принципи, якими керується Добо. Цього він вимагає і від своїх підлеглих.