Геза Гардоні - Зірки Егера

Незважаючи на широку популярність роману, буржуазна критика тривалий час всіляко применшувала його значення, замовчувала демократичний характер твору, його антифеодальне, антиклерикальне спрямування, соціальні мотиви. Особливо гостро нападала вона на письменника за те, що в «Зірках Егера» він підняв вихідців з низів народу, безіменних захисників Егерської фортеці на таку висоту, на яку раніше зводилися лише герої панівних класів.

Народився Геза Гардоні 1863 року в місті Агарді, в родині коваля Шандора Ціглера. У батьківському домі шанували пам'ять про героїчні часи революції 1848 року, діти виховувались у дусі нетерпимого ставлення до несправедливості. Легенди, розповіді батька про"історичний, подвиг угорського народу в боротьбі за соціальний прогрес і національне визволення глибоко запали в серце й душу спостережливого і чутливого хлопчика, вплинули на формування його характеру та ідейних поглядів.

Після закінчення вчительської гімназії в Егері Гардоні кілька років працював вчителем у сільських школах. Згодом він пробує себе як журналіст, працюючи в Сегеді, Араді, Будапешті. Вже бувши відомим письменником, він повертається у рідні краї, оселившись самотньо в будинку на горі неподалік від славнозвісної Егерської фортеці, так колоритно змальованої у «Зірках Егера». Тут він прожив до кінця свого життя.

Помер Гардоні 1922 року. Його поховали біля замку. На могилі поставили дубовий хрест, на якому виписали слова самого письменника: «Тут тільки його тіло». Слава ж про Гардоні розлетілася далеко за межі Угорщини.

У чому ж причина успіху роману «Зірки Егера»? Чим викликане звернення письменника до історичного минулого? Твір було написано в період, коли в Угорщині широко відзначалося тисячоліття державності. Щоб відвернути увагу від складних проблем економічного й політичного характеру, породжених зрадою угорської буржуазії та дворянства ідей національно-визвольної війни 1848 року, офіційна пропаганда стимулювала появу творів на історичну тематику. Та Гардоні писав свій роман не з метою вихваляння історичних героїв, перетворення їх у недосяжні абстрактні ідеали. Ідейна спрямованість його роману — це насамперед звернення до проблем свого часу. Його герої — не схематичні постаті, а повнокровні людські образи.

На сторінках твору оживають події середини XVI ст. драматичного періоду в історії Угорщини, коли з півночі їй загрожували німецькі феодали, а 1552 року з півдня в країну посунули незліченні турецькі орди. Становище, в якому опинилася Угорщина, пояснюється трагічними історичними подіями: поразкою селянського повстання під керівництвом Дьєрдя Дожі і розгромом угорських військ під Мохачем, що привело до втрати національної незалежності.

Ситуація ускладнювалася ще й тим, що правителі Угорщини постійно ворогували між собою, країну роздирали міжусобні війни. Скориставшись слабістю централізованої влади Угорщини, застосовуючи підступну дипломатію і спираючись на військову силу, турки змогли оволодіти Будайським палацом. Далі вони мали намір окупувати всю країну і поневолити угорський народ.

В угорців не було централізованого війська, і через те основними бастіонами на шляху турецьких орд виступали замки-фортеці. Після захоплення Буди і фортець у Темешварі та Сольноку турецькі війська об'єднались і посунули на Егерський замок, що стояв на межі Західної і Східної Угорщини. Турки розуміли стратегічне значення цього замку й тому кинули на його штурм усе своє стотисячне військо.

Героїчна оборона Егерського замку — єдина світла сторінка цієї трагічної доби. Патріотично настроєне дворянство, кріпаки, ремісники зуміли об'єднатися і продемонстрували безприкладний героїзм, мужність, любов до рідної країни, відбивши натиск жорстокого ворога.

Угорський король і його прислужники виявили повну байдужість до долі захисників замку. Король так і не виконав своєї обіцянки і не надіслав допомогу. Пустословом виявився також егерський архієпископ. В цей драматичний момент не виявили рішучості і послідовності й угорські феодали.

Зовсім інакше повелись у цій ситуації народні маси. Вони самовіддано піднялися на захист Егера, не занепали духом перед грізним ворогом. У ці драматичні дні, коли вирішувалася доля країни, народ зумів сказати своє слово, довівши, що саме він — єдина сила, яка здатна відстояти незалежність батьківщини. Ця ідея посідає провідне місце в романі Тези Гардоні.