Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

На кілька днів перед вибухом революції в Росії, 8 березня 1917 р. [128] [126] Подана О.Думіном в «Історії Легіону УСС», д-ром Б.Гнатевичем в «Іст. укр. війська», вид. Тиктора і в Альбомі УСС дата 17 березня 1917 р., як день вимаршу Легіону УСС з Вишколу на фронт під Бережани – є помилкова. Доказ: лист з Жидачева з 8 березня, лист з Бережан з 11 березня та оригінальний ранній звіт 6-ої сотні пор. Орзи з 10 березня в місці постою в Бережанах. (Документи в приватнім архіві автора). Крім цього в Листі втрат Легіону УСС, поміщеній у повищій праці Думіна на стор.337-365, подано правильно прізвища і дати ранення на фронті в Куропатниках в днях 11 і 16 березня: віст. Л.Українця, стр. Ф.Сенчука і стр. М.Савечка. вимаршував відновлений Легіон УСС в силі 6-ох сотень в двох куренях із місця осідку Вишколу в Розвадові на фронт під Бережани, під проводом нового команданта пполк. Ф.Кікаля, чеха по національності. Перший раз виступив Легіон в стрілецьких одностроях, мазепинках. При звуках стрілецької оркестри пройшов Легіон двадцятькілька кілометрів через Розділ, до Жидачева, звідки на другий день рано виїхав залізницею до Бережан.

З огляду на малий бойовий стан сотень, зліквідовано другий курінь та стягнено Легіон до чотирьох сотень. В такій формації лишився Легіон до розвалу Австрії, не відзискавши вже другого куреня. З Бережан відійшли УСС 11 березня на фронт під село Куропатники над Ценівкою. Тут приєдналась до Легіону технічна сотня, яка цілу зиму перебувала на фронті. Становища під Куропатниками були добре збудовані та вигідні. На фронті панував спокій.

Уже в перших тижнях побуту на позиції під Куропатниками довідались УСС про упадок царату та революцію на Україні. На фронті проти стрілецьких становшц стояли українці, з якими нав'язано близькі, навіть дружні зносини. Мов рідні брати зустрічались УССтрільці з бувшими царськими салдатами. Розвалився московський царат, основа російської імперії, і проти себе станули до дружньої розмови сини однієї нації. Пізнали себе, заприязнилися, інформували себе про події в їх державах та обмінювались часописами і книжками. З найбільшою побожністю вичитували УССтрільці в своїх землянках передані їм київські часописи, зі сльозами безмежної радости по кілька разів прочитували описи величавих маніфестацій в Києві, промови М.Грушевського і інших провідників УЦРади, про селянські, учительські, військові і інші з'їзди. А ті найгарячіші, що не мали вже сили втриматися в окопах та забажали на власні очі побачити визволений Київ, Софійський Собор, батька Грушевського, українське військо, та послужити Українській Центральній Раді, почали гуртами переходити на другий бік. Так перейшло кілька стеж Семенюкової сотні, і одинцем не мало, а про двох хорунжих, які вийшли під чужі окопи за свіжими газетами з Києва і не вернулися, оповідали, що їх не пустили назад.

Це братання УССтрільців із українцями б. російської армії не подобалось вищим австрійським командам і його пізніше заборонено. Почали підозрівати УССтрільців в державній нельояльності, пляновій дезерції та деморалізації власного фронту. На становища в Куропатниках приїхав з своїм штабом командант корпусу Гофман. Він розпитував команданта Легіону пполк. Кікаля про настрої між УССтрільцями, а зокрема, чи можна їм довіряти. Кікаль заявив тоді, що стрільці є добрі, але старшинам Легіону він не довіряє. [129] [127] На підставі заподань свідка, чет. УСС П.Постолюка. Здається, що опінія про УСС-ів в корпусній команді була некорисна, і тому в половині травня їх перенесено до сусідньої 54-ої дивізії, під село Конюхи, як дивізійний запас. Тут, мабуть, видавались УСС безпечнішими.

Події на наддніпрянській Україні мали перелом овий вплив на весь ідейно-політичний світогляд УССтрілецтва. Такі несподівані і потрясаючі переміни, що протягом кількох тижнів змобілізували до величавого національно-державного будівництва мільйонові маси українського народу, не могли бути без глибокого впливу на настрої УССтрільців. Визволення України стало фактом. Незважаючи на перешкоди та неприязне наставлення нової революційної російської влади до українських національнополітичних постулятів, Україна почала прямувати певним кроком до свойого самостійного, державного самоозначення. Уже після проголошення І-го Універсалу та створення Генерального Секретаріяту, як сурогату державної влади, видно було ясні самостійницькі тенденції в провідників української революції.