Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Становище 25.VI. Переслідування большевиків.

Наш наступ на лівому флангові бурхливо розвивається. Наказ про зосередження в район Чорного Острова в резерву Штабу Дієвої Армії 7-ма дивізія одержала лише о 6-тій годині 25-го червня. Спинити свої від успіху сп'янілі частини вона не могла та, гадаю, і не пробувала.

В наслідок цього наша ударна група, переслідуючи ворога, досягнула передовими частинами піхоти м. Базалії і північного берега р. Случ, а кіннотою – Авратина, а навіть Білозірки.

Большевики, цілком здеморалізовані, втікли на підводах в напрямку на Горинь.

В наші руки потрапила значна воєнна здобич, особливо вартісне було захоплення 30 гарматних скриньок з набоями і декілька передків.

Очевидячки, щоби полегчити тяжкий стан розбитої нами групи, большевики переходять у наступ з району Чепелівки і Волиці Йодко на правий фланг групи С.С., і їм удається захопити село Слобідку.

Зі Староконстантинова по шосе большевицький загін силою до 500 шабель і багнетів демонструє і захоплює село Мотруньки.

Надвечір 25 червня видається вдруге розпорядження про зосередження на 26.VI. 7-ої Запорізької дивізії з доданими до неї частинами Запорізької групи в районі Чорного Острова.

Становище надвечір 26.VІ.

26-го зосереджується в Чорний Острів 7-ма дивізія, а додані до неї частини покищо лишились у розпорядимості групи С.С.

Командування 7-ої дивізії і штаб Запорізької групи були дуже невдоволені з відведення 7-ої дивізії в резерву в момент найбільших її успіхів. Державний інспектор Запорізької групи з опалу післав Головному Отаманові Петлюрі гостру телеграму.

Коли копію цієї телеграми було одержано в Штабі Армії, начальник штабу, начальник оперативного відділу і я, хоч я принципово і не поділяв точки зору штабу, але розумів підставнiсть пляну маневру штадарма, подалися до димісії.

На нараді під головуванням Головного Отамана в присутності Наказного Отамана чинність Штабу Армії визвано, правильною, але, на жаль, державний iнспектор Запорізької групи залишився на своєму місці і стосунки поміж Наказним Отаманом, Начальником Штабу Армії і командувачем Запорізької групи загострилися.

Я на цьому спинився докладно тому, що цей конфлікт несприяюче відбився на дальших наступальних операціях.

З огляду на те, що в околиці Красилова-Волиці Йодко большевики ще заступали пляцдарм на правому березі р. Случ, то конче треба було вибити їх, захопити нашими частинами переправи на цій річці. Штаб Армії наказує командиру Запорізької групи 27-го перейти в наступ 8-ою і 9-ою дивізіями, маючи на меті вийти на лінію Кузьмин-Волиця Йодко.

У підлеглість командиру Запорізької групи передається 7-му дивізію з доданими частинами.

Групі С.С. призначається дільниця Волиця Йодко-Базалія Авратин. Надвечір частини цієї групи з боями здобули с.с. В. і. М. Зозулинці (переправа на р. Случ).

Зі здобуттям Запорізькою групою і решти переправ р. Случ, наше становище під Проскуровом ставало б твердим.

День 27.VI.

27-го на фронті північних груп бойових сутик не було. Командир Запорізької групи, не вважаючи на видану Штабом Армії директиву, не наступав, а лише підтягнув більш на північ 7-у Запорізьку дивізію, підготовлюючись до атаки большевицького пляцдарму на 28.VI.

Події 28-30.VI.

З 28 по 30 червня на фронті північних груп активних чинів з нашого боку не було, большевики поступово поширювали свій пляцдарм.

Командуючий Запорізької групи не атакує большевиків, що заступають пляцдарм на р. Случ, покликуючись на велику втомленість війська (особливо 7-ої Запорізької дивізії) хоча Штаб Армії настирливо вимагає поновити становище і обсадити переправи на р. Случ (Директива ч. 0,1605 від 26.VI.).

6-та дивізія після многоденних боїв остаточно зломлює опір большевиків і енергійно просувається до ст. Комарівці.

Запорізькій Січі після ряду боїв з перемінним успіхом вдається міцно закріпитися в Барі і звідси розвивати наступ в напрямі на ст. Васютинці в тил Комарівцям.

3-та дивізія веде планомірно і енергійно свій наступ, обсаджує залізничу дільницю Котюжани і для її прикриття і загрози Жмеринці успішно просувається на схід в напрямі на Шаргород.

Волинська група після 19 червня відійшла на південь від залізничної колії Волочиськ-Проскурів в район Кузьмина і там упорядковувалась і поповнювалась.

З огляду на велику втому С.С. і невідступні прохання отамана Коновальця про відведення січовиків у резерву, командування ще 26.VІ. видало розпорядження про зміну Групи С.С. Волинською в ніч з 30-го червня на 1-е липня. Групу С.С. після зміни намічено відвести в резерву в район Фельштина.